Зміст
Державний терор радянської доби
Маркова С. Діяльність підрозділів Червоної армії та ЧК на Поділлі під час масового голоду 1921–1923 рр. — с. 5–23 · DOI
Разиграєв О. В’язні та медицина в пенітенціарній системі міжвоєнної Польщі: загальнодержавні та регіональні аспекти — с. 23–48 · DOI
Жив’юк А. Ліквідація органами НКВД–НКГБ Костопільської окружної екзекутиви ОУН (1939–1941 рр.) — с. 48–94 · DOI
З історії спецслужб
Давидюк Р. Діяльність спецслужби Державного центру УНР у Кременецькому повіті — с. 95–111 · DOI
Ставнюк І. Основні напрями оперативно-слідчої роботи НКВД УРСР у 1936 р. (за документами ГДА СБ України) — с. 111–149 · DOI
Щур Ю. Агентурно-оперативні заходи радянських органів державної безпеки з викриття та ліквідації підпілля ОУН на Запоріжжі (1943–1950 рр.) — с. 150–178 · DOI
З історії Другої світової війни
Особа у контексті історії
Марочко В. Життєва драма агронома С. Соснового: "штучний голод", окупація, арешт — с. 197–224 · DOI
Романець Н. Роль уповноважених у хлібозаготівельній кампанії 1932–1933 рр. у Дніпропетровській області — с. 225–252 · DOI
КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ — с. 253
Contents
State terror of the soviet era
Markova S. The activities of the Red Army and Cheka units in Podillia during the mass famine of 1921–1923 — pp. 5–23 · DOI
Razyhrayev O. Prisoners and medicine in the penitentiary system of interwar Poland: national and regional aspects — pp. 23–48 · DOI
Zhyviuk A. Liquidation of the OUN's Kostopil District Executive by the NKVD-NKGB (1939–1941) — pp. 48–94 · DOI
From the history of intelligence services
Davydyuk R. Activities of the Special Service of the UNR State Center — pp. 95–111 · DOI
Stavniuk I. The main directions of operational and investigative work of the NKVD of the Ukrainian SSR in 1936 (according to the documents of the SSU Sectoral State Archive) — pp. 111–149 · DOI
Schur Y. Agential and operative activities of Soviet intelligence services relating to discovering and eliminating the OUN underground movement in Zaporizhzhia (1943–1950) — pp. 150–178 · DOI
The history of World War II
The person in historical context
Marochko V. Life drama of agronomist S. Sosnovy: "artificial famine", occupation, arrest — pp. 197–224 · DOI
Romanets N. The role of commissioners in the grain procurement campaign of 1932/33 in Dnipropetrovsk region — pp. 225–252 · DOI
Анотації / Abstracts
Маркова С.. Діяльність підрозділів Червоної армії та ЧК на Поділлі під час масового голоду 1921–1923 рр.
Мета дослідження полягає у висвітленні залучення підрозділів Червоної армії та Подільської губернської ЧК у вилученні продовольства у населення Поділля в умовах голоду 1921–1923 рр., їхньої поточної діяльності тощо. Досліджено основні напрямки спрямування ешелонів із збіжжям з Подільського регіону. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, усебічності. Для реалізації мети були застосовані порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний методи. Опрацювання архівних документів здійснено завдяки методам джерелознавчого та герменевтичного аналізу. Висновки. вилучення збіжжя на теренах України для голодуючого населення радянської Росії, потреб окупаційної Червоної армії, забезпечення промисловості і функціонування транспорту проводилася здебільшого силовими методами. Для цього використовували підрозділи Червоної армії, Всеросійської надзвичайної комісії, прикордонної охорони, озброєні продовольчі загони із числа демобілізованих червоноармійців. Дивізії та підрозділи ВЧК були сформовані в Росії і їхні військовослужбовці, здебільшого, сприймали українське населення як вороже. Значну частку необхідного продовольства було вилучено із Поділля, де був врожай. Цей регіон російські більшовики вважали «петлюрівським», повстанським, оскільки населення чинило спротив комуністичному режиму. Військовий контингент одночасно брав участь у придушенні повстанського руху, вилученні збіжжя та охороні зсипних пунктів. Вилучення збіжжя супроводжувалося масованою агітаційно-пропагандистською кампанією. У гаслах переважала військова тематика: «фронт», «боротьба за хліб» тощо. Голод у південних губерніях України більшовики називали «неврожаєм» або «повним неврожаєм». Натомість наголошувалося на «масовому голоді у Поволжі».
Ключові слова: голод 1921–1923 рр., Червона армія, чекісти, Подільська губернська ЧК, економічний відділ Подільської губЧК, петлюрівці, махновці.
The activities of the Red Army and Cheka units in Podillia during the mass famine of 1921–1923
The purpose of the study is to highlight the participation of units of the Red Army and the Podillia Gubernia Cheka in the confiscation of food from the population of Podillia during the famine of 1921–1923, as well as to investigate their activities. This study identifies the main directions of the echelons with grain that was seized from Podillia region.The research methodology is based on the principles of historicism, objectivity, and comprehensiveness. To achieve the goal, comparative-historical, problematic-chronological, and chronological methods were used. Archival documents were processed using the methods of source and hermeneutical analysis.Conclusions. Grain confiscation on the territory of Ukraine was carried out to help the starving population of Soviet Russia, to meet the needs of the occupying Red Army, industry and transportation. These seizures were carried out mostly by force. For this purpose, units of the Red Army, the All-Russian Extraordinary Commission, border guards, and Food Requisition Detachments formed from demobilized Red Army soldiers were used. Divisions and units of the Cheka were formed in Russia and their servicemen mostly perceived the Ukrainian population as hostile.A significant portion of the necessary food was taken from Podillia, where the harvest was high. This region was considered by the Russian Bolsheviks to be "Petliurian" or insurgent, as the population resisted the communist regime. The military contingent simultaneously performed several tasks: suppressing the insurgency, seizing grain, and guarding the points where food was delivered.The Bolshevik government launched a massive propaganda campaign aimed at seizing the grain. The slogans were dominated by military themes: "front", "struggle for bread", etc. Even though a real famine had begun in the southern provinces of Ukraine, the Bolsheviks called it a "crop failure" or "complete failure." At the same time, they emphasized the "mass famine in the Volga region".
Keywords: the famine of 1921–1923, Red Army, Chekists, Podillia Gubernia Cheka, economic department of the Podillia Gubernia Cheka, Petliurists, Makhnovists.
Разиграєв О.. В’язні та медицина в пенітенціарній системі міжвоєнної Польщі: загальнодержавні та регіональні аспекти
Мета – на підставі опрацювання маловивчених документів із фондів центральних та регіональних архівів України, Польщі, Литви та Білорусі дослідити розвиток медичного обслуговування в’язнів у пенітенціарній системі міжвоєнної Польщі й спробувати охарактеризувати як загальнодержавні процеси у цій сфері, так і їхню регіональну специфіку на прикладі південно-східних регіонів – Волині та Східної Галичини у 1918–1939 рр. Методологія дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціально історичних методів дослідження, в тому числі проблемно-хронологічного, синхронного, діахронного, порівняльно-історичного та ін. Висновки. Медицина становила інтегральну складову повсякдення в’язня міжвоєнної Польщі, адже його життя та здоров’я значною мірою залежало від якості та своєчасності надання лікарських послуг у межах пенітенціарної системи. У в’язницях функціонували шпиталі або фельдшерські пункти. В’язнична лікарня могла налічувати від однієї до кількох камер, або й взагалі містися в окремому приміщенні. Її розміри залежали він характеру та класу пенітенціарної установи. Лікарі та фельдшери працювали в тюремних медичних установах на основі спеціальних контрактів, які визначали їхні права та обов’язки. У середині 1930-х рр. на Волині та Східній Галичині функціонувало три великі окружні в’язничні шпиталі, що розташовувалися у Луцьку, Львові та Дрогобичі й мали добру медичну інфраструктуру. Менші в’язничні лікарні розташовувалися у Рівному, Самборі, Станіславі, Стрию та Передільниці. Решта в’язниць мали до диспозиції лише медичні пункти. Стан здоров’я осіб у карних закладах невідкладно перевірявся одразу після потрапляння до тюрми. Новоприбулі в’язні відбували спеціальні карантинні та дезінфекційні процедури. Якщо у 1920-ті рр. на теренах Волині та Східної Галичини головну небезпеку здоров’ю в’язнів становив тиф, то у 1930-ті рр. спостерігалися часті захворювання на туберкульоз та інші інфекційних захворювання. В’язні часто нарікали на якість медичних послуг у межах пенітенціарних установ, натомість адміністрація мала протилежну думку.
Ключові слова: Волинь, Східна Галичина, медицина, шпиталь, лікар, в’язні, пенітенціарна система.
Prisoners and medicine in the penitentiary system of interwar Poland: national and regional aspects
Purpose is to study the development of medical care of prisoners in the penitentiary system of interwar Poland and to try to characterize national processes in this area and their regional specifics in Volyn and Eastern Galicia in 1918-1939 on the basis of little-studied documents from the funds of central and regional archives of Ukraine, Poland, Lithuania and Belarus. The research methodology is based on the use of general scientific and specific historical research methods, including problem-chronological, synchronous, diachronic, comparative-historical and other. Conclusions. Medicine was an integral part of the daily life of prisoners in interwar Poland. Their life and health depended on the quality and timeliness of medical services within the penitentiary system. There were hospitals or medical centers in prisons. The prison hospital could contain from one to several cells, or even be kept in a separate building. Its size depended on the class of the penitentiary. Doctors and paramedics worked in prison on the basis of special contracts that defined their rights and responsibilities. There were three large district prison hospitals with good medical infrastructure in Volyn and Eastern Galicia in the mid-1930s. They were located in Lutsk, Lviv and Drohobych. Smaller prison hospitals were located in Rivne, Sambir, Stanislav, Stryi and Peredilnytsia. The rest of the prisons had only medical centers to their disposal. The health of people in penitentiaries was immediately checked after they were imprisoned. Newly arrived prisoners underwent special quarantine and disinfection procedures. In the 1920s in Volyn and Eastern Galicia, the main danger to the health of prisoners was typhus, while in the 1930s we observe frequent diseases of tuberculosis and other infectious diseases. Prisoners often complained about the quality of medical services within penitentiaries, while prison authorities disagreed.
Keywords: Volyn, Eastern Galicia, medical services, hospital, prisoners, penitentiary system.
Жив’юк А.. Ліквідація органами НКВД–НКГБ Костопільської окружної екзекутиви ОУН (1939–1941 рр.)
Мета – на підставі документів Галузевого державного архіву Служби безпеки України в Києві і Рівному, Архіву управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області, Державного архіву Рівненської області (наказів та орієнтувань керівництва НКВД–НКГБ СРСР і УРСР, особових справ працівників НКВД–НКГБ, архівно-кримінальних справ репресованих громадян), з використанням опублікованих джерел, періодичних видань, історичної літератури дослідити діяльність органів НКВД–НКГБ у Рівненській області в 1939–1941 рр., зокрема щодо їх намагань ліквідувати Костопільську окружну екзекутиву Організації українських націоналістів. Методологія та методи. Для реалізації поставленої мети були застосовані проблемно-хронологічний, конкретно-пошуковий, історико-генетичний, історико-системний, історико-типологічний, лінійно-хронологічний методи, метод історичної реконструкції. Висновки. З’ясовано, що після встановлення восени 1939 р. на території Західної України комуністичного режиму органи НКВД–НКГБ спрямували свої зусилля на «зачистку» цієї території від усіх нелояльних щодо більшовицького режиму суспільних прошарків. Окрім представників експлуататорських класів, вилученню підлягали особи, які демонстрували свою проукраїнську позицію. Головні зусилля радянські спецслужби зосередили на виявленні і знешкодженні членів та прихильників нелегальної ОУН, зокрема її окружних екзекутив. Для виявлення підпільних мереж були застосовано апробуванні заходи: створення агентурних мереж із числа місцевого населення, вербування членів місцевих мереж ОУН, проведення чекістських операцій тощо. Встановлено, що протистояння управлінь НКВД–НКГБ у Рівненській області з Костопільською екзекутивою ОУН призвело до значних жертв серед її членів, водночас їй вдалося завдати дошкульних втрат супротивнику і зберегти кістяк організації на початок німецько-радянської війни.
Ключові слова: Західна Україна, Рівненська область, Костопільський повіт, Народний комісаріат внутрішніх справ / Народний комісаріат державної безпеки, політичні репресії, Організація українських націоналістів, окружна екзекутива.
Liquidation of the OUN's Kostopil District Executive by the NKVD-NKGB (1939–1941)
The study's goal is to look at the activity of the NKVD-NKGB in Rivne region in 1939–1941, particularly their attempts to assassinate the Organization of Ukrainian Nationalists' district executive agency (“executiva”) eliminate in Kostopil. The research is based on documents of the Sectoral State Archives of the Security Service of Ukraine in Kyiv and Rivne, the Archives of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine in Rivne region, the State Archives of Rivne region (orders and guidelines of the NKVD-NKGB USSR and UkrSSR, personal files of NKVD-NKGB, archive-criminal cases of repressed citizens) as well as published sources, periodicals, historical literature. Methodology and methods. Problem-chronological, concrete-search, historical-genetic, historical-systemic, historical-typological, linear-chronological, and historical reconstruction methods were all used to achieve this goal. Conclusions. It was discovered that the NKVD-NKGB focused its efforts on "purging" Western Ukraine of any social strata disloyal to the Bolshevik dictatorship after the installation of Soviet control there in the autumn of 1939. In addition to the rich populace, the so-called "exploiting class," the Bolsheviks also utilized repressions against those who had Ukrainian patriotic sentiments. The main focus of the Soviet secret services was to track down and eliminate the district executive agencies of the illegal OUN as well as its members and supporters. To detect underground networks, proven methods were applied, including the establishment of agent networks among the local population, the recruiting of members of regional OUN networks, other Chekist activities, etc. It was determined that the conflict between the NKVD-NKGB departments in Rivne region and the OUN's Kostopil executive resulted in significant casualties among its members yet OUN's members managed to inflict painful losses on the enemy and preserve the organization's core at the start of the German-Soviet war.
Keywords: Western Ukraine, Rivne region, Kostopil district, People's Commissariat of Internal Affairs (NKVD) / People's Commissariat of State Security (NKGB), political repressions, Organization of Ukrainian Nationalists (OUN), district executive.
Давидюк Р.. Діяльність спецслужби Державного центру УНР у Кременецькому повіті
Мета дослідження. У науковій статті проаналізовано діяльність розвідки Державного центру Української народної республіки (ДЦ УНР) на території Кременецького повіту, яка функціонувала за сприяння польської влади і була спрямована проти більшовиків. Методологія дослідження базується на принципах науковості, історизму. Для реалізації мети були застосовані хронологічний, проблемно-пошуковий методи. Важливим став просопографічний метод для з’ясування прізвищ діячів УНР, задіяних у розвідувальній роботі. Наукова новизна статті полягає у введенні до наукового обігу архівних документів спецслужб, що надало можливість з’ясувати функціонування контрольно-розвідувальних пунктів на Кременеччині, встановити осіб, які з ними співпрацювали, та простежити їх подальшу долю. Залучення розсекречених документів Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України надало можливість встановити деякі нюанси роботи контрольно-розвідувальних пунктів у повіті, довести, що ДПУ УСРР було добре поінформоване про існуючу у регіоні ситуацію. Виявлення та критичний аналіз архівно-кримінальних справ Галузевого державного архіву Служби безпеки України, а також Державного архіву Тернопільської області, Державного архіву Рівненської області, Державного архіву Волинської області дозволили простежити особистісний чинник у роботі української розвідки. Висновки. В умовах протистояння уенерівської, польської та більшовицької спецслужб у волинському прикордонні діяла мережа контрольно-розвідувальних пунктів, які час від часу змінювали свою дислокацію. Перед ними стояли завдання виявлення військово-оборонного і соціально-економічного потенціалу СРСР, їх функціонування і фінансування підтримувала польська влада. Із розвідкою ДЦ УНР у волинському прикордонні, яку очолював полковник І. Литвиненко, співпрацювала більша частина українських політичних емігрантів. На території Кременецького повіту розвідпункти і резиденти діяли у населених пунктах Барсуки, Кременець, Гусятин, Ланівці, до їхньої роботи долучилися Я. Водяний, Я. Гальчевський та ін. Ускладнювало роботу перевербування агентів, недостатнє дотримання правил конспірації, брак досвіду, внутрішні суперечності та добра підготовка радянських спецслужб, які часто працювали на випередження. В тих умовах у розвідки УНР не було шансів для перемоги. Розвідувальні пункти діяли до початку 1930-х рр. і були ліквідовані через нестачу засобів, агентурну мережу було законсервовано до нового антибільшовицького виступу.
Ключові слова: Державний центр Української Народної Республіки, Волинське прикордоння, Кременецький повіт, контрольно-розвідувальні пункти, Державне політичне управління.
Activities of the Special Service of the UNR State Center
The aim of the study. The scientific article analyses the intelligence activities of the State Center of the Ukrainian People's Republic (SC of the UNR) on the territory of Kremenets County, which operated with the assistance of the Polish authorities and was directed against the Bolsheviks. The research methodology is based on the principles of scientificity and historicism. Chronological, problem-searching methods were used to realize the goal. The prosopographic method is important for finding out the surnames of UNR’s figures involved in intelligence work. The scientific novelty of the article lies in the introduction of archival documents of special services into scientific circulation, which made it possible to find out the functioning of intelligence checkpoints in Kremenets, to identify people who cooperated with them, and to trace their further fate. The involvement of declassified documents of the Branch State Archives of the Foreign Intelligence Service of Ukraine (GDA SZR of Ukraine) made it possible to establish the details of the operation of intelligence checkpoints in the county, to prove that the State Political Department (SPD) of the Ukrainian SSR was well informed about the situation in the region. The identification and critical analysis of archival and criminal cases of the Branch State Archive of the Security Service of Ukraine, as well as the State Archive of Ternopil Region, the State Archive of the Rivne Region, the State Archive of Volyn Region made it possible to trace the personal factor in the work of Ukrainian intelligence. Conclusions. In the conditions of confrontation between the UNR, Polish and Bolshevik special services, a network of intelligence checkpoints, which changed their location from time to time, operating in Volyn border area. They were faced with tasks of a military and intelligence nature, directed against the Bolshevik side, their operation and financing were supported by the Polish authorities. Most of the Ukrainian political emigrants cooperated with the intelligence of the State Center of the Ukrainian People's Republic in Volyn border area, which was headed by Colonel Ivan Lytvynenko. On the territory of Kremenets county, intelligence checkpoints and residents operated in Barsuky, Kremenets, Husyatyn, Lanivtsy, Yakiv Vodiany, and Yakiv Galchevskyi joined their work. The work was complicated by the re-recruitment of agents, insufficient compliance with the rules of conspiracy, lack of experience, internal contradictions and good training of the Soviet special services, which often worked in advance. In those conditions, the intelligence of the Ukrainian People's Republic had no chance of victory. Intelligence checkpoints operated until the early 1930s and were liquidated due to a lack of funds, the agent network was preserved until a new anti-Bolshevik reproach.
Keywords: the State Center of the Ukrainian People's Republic, Volyn border region, Kremenets county, intelligence checkpoints, State political administration.
Ставнюк І.. Основні напрями оперативно-слідчої роботи НКВД УРСР у 1936 р. (за документами ГДА СБ України)
Мета дослідження – проаналізувати напрями оперативно-слідчої роботи НКВД радянської України у 1936 р. Саме цей рік окремі дослідники вважають підготовчим до проведення масових операцій Великого терору як для радянського суспільства, так і органів держбезпеки та партійно-радянського апарату. Натомість інші дослідники називають 1936 р. початком Великого терору, адже саме тоді почалися відкриті судові процеси на представниками «опозиції», розгорталися масові депортації політично неблагонадійних осіб та національних груп. Методологія та методи. Для реалізації означеної мети були використані проблемно-хронологічний, конкретно-пошуковий методи. Під час роботи із текстовими архівними матеріалами був застосований метод герменевтики. Опрацювання звітів, встановлення місця і часу походження документа було здійснено за допомогою методів джерелознавчого аналізу – верифікації та класифікації джерел із дотриманням принципів об’єктивності та історизму. Метод узагальнення і систематизації та статистично-аналітичний метод використано для з’ясування динаміки репресивних акцій. Висновки. Звіт по оперативно-слідчій роботі НКВД радянської України надає можливість визначити основні політичні і соціальні групи, які підлягали вилученню із радянського суспільства. Першочерговим претендентами були реальні та потенційні політичні опоненти Й. Сталіна («троцькісти», «децисти», «праві», «ліві», «есери», «дашнаки» тощо), а також окремі соціальні групи – «куркулі», «церковники», «сектанти», «повстанці». Арешту підлягали представники національних громад, яких звинувачували у політичній нелояльності – «польська, німецька, румунська контрреволюція», «українські самостійники». Статистичні дані надають можливість встановити динаміку політичних репресій по оперативним «лініям» і визначити зміну «пріоритетів». Основна увага чекістів у 1936 р. була зосереджена саме на «троцькістсько-зінов’євських» угрупуваннях. Переважна частина кримінальних справ, що проходили через секретно-політичний відділ, направлялася на позасудовий розгляд особливої наради при НКВД СРСР. Це означало, що вагомих доказів їхньої антирадянської діяльності не було знайдено.
Ключові слова: НКВД, оперативно-слідча робота, політичні репресії, троцькісти, німці.
The main directions of operational and investigative work of the NKVD of the Ukrainian SSR in 1936 (according to the documents of the SSU Sectoral State Archive)
The purpose of the study is to analyse the areas of operational and investigative work of the NKVD of Soviet Ukraine in 1936. Some researchers consider this year to be a preparatory year for the mass operations of the Great Terror for both Soviet society and the state security agencies and the Soviet party apparatus. Other researchers consider 1936 to be the beginning of the Great Terror, as it was then that open trials of members of the "opposition" began, and mass deportations of politically unreliable individuals and national groups were launched. Methodology and methods. To achieve this goal, the problematic-chronological and specific-search methods were used. When working with textual archival materials, the method of hermeneutics was applied. The processing of the reports, as well as the determination of the place and time of origin of the document, were carried out using the methods of source analysis - verification and classification of sources in compliance with the principles of objectivity and historicism. The method of generalisation and systematisation and the statistical and analytical method were used to determine the dynamics of repressive actions. Conclusions. The report on the operational-investigative work of the NKVD of Soviet Ukraine makes it possible to identify the main political and social groups that were subject to exclusion from Soviet society. The primary candidates were real and potential political opponents of J. Stalin ("Trotskyists", "Decists", "Right", "Left", "Socialist Revolutionaries", "Dashnaks", etc.), as well as certain social groups - "kulaks", "churchmen", "sectarians", "insurgents". Representatives of national communities accused of political disloyalty were subject to arrest - "Polish, German, Romanian counter-revolution", "Ukrainian independents". Statistical data provide an opportunity to understand the dynamics of political repression along operational "lines" and to determine the change in "priorities". The main focus of the Chekists in 1936 was on "Trotskyist-Zinovievist" groups. The vast majority of criminal cases that went through the secret political department were sent for extrajudicial review by the Special Council of the NKVD of the USSR. This meant that no hard evidence of their anti-Soviet activities was found.
Keywords: NKVD, operational and investigative work, political repression, Trotskyists, Germans.
Щур Ю.. Агентурно-оперативні заходи радянських органів державної безпеки з викриття та ліквідації підпілля ОУН на Запоріжжі (1943–1950 рр.)
Мета дослідження – на підставі аналізу документів радянських органів державної безпеки дослідити здійснення агентурно-оперативних заходів стосовно членів Організації українських націоналістів, які діяли під час німецької окупації на території Запорізької області. Методологія і методи. Провідними для дослідження стали принципи історизму та об’єктивності. Для досягнення визначеної мети використано комплекс загальнонаукових та спеціальних історичних методів наукового пізнання, зокрема хронологічного та порівняльно-історичного. Методи герменевтики та критичного аналізу історичного джерела були провідними під час аналізу документів радянських органів державної безпеки. Висновки. Автор виокремив із загального масиву агентурно-оперативних заходів, здійснюваних органами держбезпеки на території Запорізької області у 1943-1950 рр., справи стосовно діяльності підпілля ОУН в регіоні під час німецької окупації. Дослідницька увага також була зосереджена на співставленні інформації, отриманої за результатами агентурних розробок, із матеріалами архівно-кримінальних справ та іншими джерелами, з метою встановлення їх відповідності й тотожності. Аналіз документів радянських органів державної безпеки засвідчив, що основні розробки членів ОУН відбувалися у перші роки рерадянізації Запорізької області (1943–1945 рр.). У подальшому оперативники серед загального масиву виокремлювали лише поодинокі розробки. Разом із тим, керівництво спецслужб постійно наголошувало на необхідності більш ретельного вивчення архівних матеріалів й глибших розробок членів ОУН, оскільки останні могли стати ланкою для інкорпорації агентури у діюче підпілля з можливістю виведення далі на Захід.
Ключові слова: агентурна справа, Запоріжжя, НКВС, НКДБ, органи державної безпеки, ОУН, справа-формуляр.
Agential and operative activities of Soviet intelligence services relating to discovering and eliminating the OUN underground movement in Zaporizhzhia (1943–1950)
The study's goals. Based on the examination of Soviet intelligence services documents, agential and operational actions conducted and directed against OUN members and their activities on Zaporizhzhia region territory during the German occupation were studied. Methodology and methods. The historicism and objectivity principles are the main research methods. A variety of general and specialized historical research methods, including comparative and chronological methods, were used to attain the aim. The primary techniques used in the analysis of the archive documents from the Soviet intelligence services were hermeneutics and critical analysis of a historical sources. Conclusions. Among all the agential and operational activities that were carried out by the state security agencies on the territory of Zaporizhzhia region in 1943–1950, the author singled out those that connected with the activities of the OUN underground in the region during the German occupation. The information obtained as a result of undercover work was compared with the materials of archival and investigative cases and other sources to establish their correspondence and identity. According to the documents of Soviet intelligence services the main activity of the OUN members took place in the first years of the re-Sovietisation of Zaporizhzhia region (1943–1945). In what follows, among the general array of materials, employees of Soviet intelligence services singled out only single cases. Nevertheless, the leadership of the soviet secret police constantly focused on the need for a more thorough study of archival materials and an in-depth check out of members of OUN since they could be used to incorporate agents into an active underground with the possibility of further withdrawal to the West.
Keywords: agential case, case-form, NKDB, NKVD, OUN, Soviet intelligence services, Zaporizhzhia.
Лисенко О.. Покарання за воєнні злочини військовослужбовців Чернігівського батальйону поліції безпеки та СД (за матеріалами архівно-кримінальних справ)
Мета – дослідити процес покарання за воєнні злочини, спираючись на матеріали архівно-кримінальних справ сектору архівного забезпечення УСБУ в Чернігівській області на колишніх військовослужбовців шуцбатальойну поліції безпеки та СД. Методологія та методи. Стаття заснована на принципах історизму та об’єктивності. У досліджені використані як загально-наукові, так і спеціально-історичні методи наукового пізнання, зокрема, порівняльно-історичний, лінійно-хронологічний методи. Висновки. Матеріали архівно-кримінальних справ на військовослужбовців Чернігівського шуцбатальйону поліції безпеки та СД є унікальним джерелом вивчення багатьох аспектів історії Другої світової війни та повоєнних років. Ці джерела стали цінним документом з історії нацистських злочинів та особливостей функціонування окупаційного режиму в Україні. Однак вони вимагають ґрунтовної джерелознавчої критики. Ретельне вивчення цих справ дає можливість дослідити замовчані радянською владою каральні операції проти цивільного населення, встановити причини та мотиви, що спонукали місцевих юнаків йти на службу до збройних формувань нацистської окупаційної влади. У статті розкритий механізм пошуку та особливості розслідування кримінальних справ колаборантів в СРСР та УРСР зокрема. Переважна більшість військовослужбовців Чернігівського шуцбатальйону поліції безпеки та СД була засуджена лише до ув’язнення у виправно-трудових таборах, оскільки їм вдалося приховати у другій половині 1940-х – початку 1950-х рр. свою участь у каральних акціях. Така поблажливість радянських органів держбезпеки була зумовлена перевантаженістю слідчих НКДБ–МГБ, які розслідували кримінальні справи колаборантів. Відтак факту колаборації було цілком достатньо для звинувачень. До вищої міри покарання були засудженні лише ті особи, причетність яких до вбивства цивільного населення була вже відомою і не викликала сумнівів. У подальшому ситуація змінилася, і вже з другої половини 1950-х рр. для слідства стає важлива участь конкретного підслідного у злочині.
Ключові слова: архівно-кримінальні справи, колабораціонізм, нацистська окупація, шуцбатальойн поліції безпеки та СД.
Punishment for war crimes of the Chernihiv Security Police and SD Battalion (based on archival and criminal cases)
The purpose of the article is to investigate the process of punishment for war crimes, based on the materials of archival and criminal files of the SSU archival support sector in Chernihiv region on former members of the Schutzbattalion Security Police and SD. Methodology and methods. The article is based on the principles of historicism and objectivity. The study uses both general scientific and special historical methods of scientific knowledge, in particular, comparative historical and linear chronological methods. Conclusions. The materials of archival and criminal files on military personnel of the Chernihiv Schutzbattalion of the Security Police and the SD are a unique source for studying many aspects of the history of the Second World War and the postwar years. These sources are a valuable document on the history of Nazi crimes and the peculiarities of the occupation regime in Ukraine. However, they require a thorough source critique. A careful study of these cases makes it possible to investigate the Soviet authorities' silenced punitive operations against the civilian population, to find out the reasons and motives that prompted local young men to join the armed forces of the Nazi occupation authorities. The article reveals the mechanism of search and peculiarities of investigation of criminal cases of collaborators in the USSR and the Ukrainian SSR in particular. The overwhelming majority of the Chernihiv Schutzbattalion of the Security Police and SD were sentenced only to imprisonment in labour camps, as they managed to conceal their participation in punitive actions in the second half of the 1940s and early 1950s. This leniency of the Soviet state security agencies was due to the overload of NKGB-MGB investigators who were investigating criminal cases of collaborators at that time. Therefore, the fact of collaboration was quite enough for the charges. Only those individuals whose involvement in the killing of civilians was already known and beyond doubt were sentenced to capital punishment. Later, the situation changed, and from the second half of the 1950s onwards, the participation of a particular defendant in a crime became important to the investigation.
Keywords: archival and criminal files, collaborationism, Nazi occupation, archival and criminal cases, Schutzbattalion of the Security Police and SD.
Марочко В.. Життєва драма агронома С. Соснового: "штучний голод", окупація, арешт
Мета – дослідити основні віхи біографії Степана Миколайовича Соснового (1896 –1961) – українського агронома, дослідника демографічних втрат під час Голодомору. Джерельну базу дослідження становили архівно-кримінальна справа на репресованого С.Соснового, його авторські статті за 1942 р. та аналітичні матеріали підготовлені ним для Головної робочої групи «Україна» Оперативного штабу Розенберга для східних територій. Методологія. Провідними для дослідження стали принципи історизму та об’єктивності. Автор застосував біографічний метод, що дозволив дослідити перебіг життєвого шляху С.Соснового. Методи герменевтики та критичного аналізу історичного джерела були провідними під час роботи з виявленими джерелами. Висновки. Діяльність агронома-економіста С.Соснового у радянській Україні була цілком лояльною до комуністичного режиму; в умовах державного терору 1920–1930-х рр. він був політично обережними і оточуючим здавався ідеологічно витриманою особою. Очевидно, що він не чекав нацистського «визволення» від більшовизму. Стрімкий наступ ворога і сімейні обставини змусили його залишитися в окупованому нацистами Харкові. Він пристосувався до умов окупаційного режиму, працював у земельній управі, але без участі у каральних акціях. Його поведінка була типовою для переважної більшості населення окупованих міст України. С.Сосновий запропонував комбінований метод підрахунку загальної кількості жертв Голодомору 1932 –1933 рр.: безпосередні, опосередковані та кумулятивні втрати. Він назвав загальну цифру загиблих від організованого голоду – 7,5 млн осіб. Його стаття про голод у газеті «Нова Україна» від 3 листопада 1942 р. стала вироком для С.Соснового, а з іншого боку – увічнила в історіографії Голодомору. Його методику підрахунку використовували інші дослідники, зокрема Д.Соловей. Дослідникам причин і наслідків Голодомору, соціально-демографічних втрат, загальної кількості жертв голоду необхідно звернути увагу на аналітичні матеріали С.Соснового, що зберігаються у ЦДАВО України. За обсягом вони претендують на ґрунтовне документальне видання. До цього варто долучити аналітичні розробки демографа, професійного статистика 1920 –1930-х рр. В.Руденського.
Ключові слова: Голодомор, штучний голод, С.Сосновий, нацистський окупаційний режим, репресії, демографічні втрати.
Life drama of agronomist S. Sosnovy: "artificial famine", occupation, arrest
The goal of the study is to look into the major turning points in the life of Ukrainian agronomist Stepan Mykolayovych Sosnovy (1896–1961), who studied population losses during the Holodomor. The archival and criminal case of S. Sosnovy, who was suppressed, his author's articles from 1942, and analytical materials were written by him for the Main Working Group "Ukraine" of the Rosenberg Operational Headquarters for the Eastern Territories make up the research's source basis. Methodology. The principles of objectivity and historicism were adopted as the rules for this study. The author used the biographical method, which made it possible to investigate Sosnovy's life trajectory. When engaging with the newly discovered sources, hermeneutics and critical study of the historical source were effective techniques. Conclusions. The activities of the agronomist-economist S. Sosnovy in Soviet Ukraine were completely loyal to the communist regime; during the period of state terror in the 1920s and 1930s, he was politically circumspect and gave the impression that his ideology was stable to those around him. He did not expect the so-called Nazi "liberation" from Bolshevism. Due to family obligations and the enemy's rapid advance, he was obliged to remain in Kharkiv occupied by the Nazis. He worked in the land administration and adjusted to the conditions of the occupation government, although he refrained from taking part in punishments. His actions were typical of the large majority of people living in the Ukrainian cities that were under occupation. S. Sosnovy presented a combined method that took into account direct, indirect, and cumulative losses to determine the total number of victims of the Holodomor in 1932–1933. He calculated that 7.5 million people had died as a result of organized hunger. The basis for S. Sosnovy's persecution was his article about the Holodomor that appeared in "Nova Ukraina" on November 3, 1942. On the other hand, he became one of the pioneering researchers in the historiography of the Holodomor as a result of this study. Other scholars, in particular D. Solovey, followed his calculating method. The analytical materials of S. Sosnovy, kept in the Central State Archives of Supreme Bodies of Power and Government of Ukraine, should be studied by researchers looking into the causes and effects of the Holodomor, sociodemographic losses, and the overall number of hunger victims. The analytical writings of V. Rudensky, a demographer and expert statistician of the 1920s and 1930s, should also be taken into account.
Keywords: Holodomor, artificial famine, S. Sosnovy, Nazi occupation regime, repressions, demographic losses.
Романець Н.. Роль уповноважених у хлібозаготівельній кампанії 1932–1933 рр. у Дніпропетровській області
Метою статті є аналіз функціонування інституту уповноважених під час хлібозаготівельної кампанії 1932–1933 р. у Дніпропетровській області. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, усебічності. Для реалізації мети були застосовані порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний, історико-генетичний методи. Опрацювання архівних документів здійснено завдяки методам джерелознавчого та герменевтичного аналізу. Висновки. Партійне керівництво Дніпропетровської області почало активно використовувати уповноважених з самого початку хлібозаготівельної кампанії, що зумовлювалося наступними чинниками. По-перше, недовірою обласної влади до місцевого керівництва, переконанням, що нібито всі сільські хлібозаготівельні комісії засмічені «куркульськими елементами». По-друге, щомісячним невиконанням колгоспами та одноосібним сектором більшості районів області планових показників, що обласні очільники кваліфікували як свідомий саботаж хлібозаготівель. На районному рівні були задіяні партійно-радянські працівники: члени обкому, облвиконкому, міськкомів, райкомів, райвиконкомів, профспілкових організацій, робітники підприємств (переважно партфункціонери, які не працювали на виробництві), співробітники та студенти вишів, військові – політпрацівники та командири військових частин. Обласними уповноваженими працювали члени ЦК КП(б)У і ЦК ВКП(б). Першим завданням уповноважених було забезпечення проведення збиральної кампанії: організація молотьби, боротьба з втратами врожаю, а також контроль за авансуванням колгоспників. Наступним завданням стала організація хлібозаготівель: керівництво роботою хлібозаготівельних комісій, що передбачало і безпосередню участь у вилученні збіжжя у селян. У листопаді 1932 р. з посиленням репресивного тиску на село уповноважених почали активно залучати до реалізації каральних акцій: виявлення «саботажників хлібозаготівель, розкрадачів, приховувачів хліба», визначення колгоспів для занесення на «чорну дошку» тощо. Масовість використання уповноважених на Дніпропетровщині пояснюється вирішальним значенням області у виконанні республіканського хлібозаготівельного плану.
Ключові слова: уповноважені, хлібозаготівлі, репресії, колгоспи, Дніпропетровська область.
The role of commissioners in the grain procurement campaign of 1932/33 in Dnipropetrovsk region
The article aims to examine how the institute of Commissioners operated during 1932–1933 the grain procurement campaign in Dnipropetrovsk region, including their social composition, authority, and methods of work. The methodology. The principles of historicism, scientific objectivity, and comprehensiveness serve as the foundation for this research. To accomplish the goal of this study, comparative-historical and historical-genetic methodologies were employed. The techniques of source and hermeneutic analysis are used to process archive documents. Conclusions. Due to the following reasons, the party leadership in Dnipropetrovsk region started using the commissioners extensively as soon as the grain procurement campaign got underway. Firstly, regional authorities were distrusted by the local leadership as well as believed that all the village grain commissions were littered with "kulak elements". Secondly, collective and individual farms in the majority of the region's districts did not carry out grain procurement plans monthly, which was termed as intentional sabotage of grain procurement. The district commissioners were members of the Communist Party and Soviet workers, including those from regional committees, regional executive committees, city committees, district committees, district executive committees, as well as trade unions, workers (mostly party officials who did not work in factories), university staff and students, military units, and political workers. Members of the Central Committee of the Russian Communist Party (Bolsheviks) and the Central Committee of the Ukrainian Communist Party (Bolsheviks) were regional commissioners. The commissioners' initial job was to ensure the harvesting campaign, including organizing the threshing and preventing crop losses. The next objective was to organize grain procurement. This involved overseeing the operation of grain procurement commissions, which allowed for direct involvement in the confiscation of grain from the farmers. In November 1932, the commissioners started taking a more active role in the execution of repressive measures, including the collective farms blacklisting and the detection of "saboteurs of grain procurement, robbers of grain". The widespread using of commissioners in Dnipropetrovsk region could be attributed to the area's key role in the national grain procurement plan.
Keywords: commissioners, grain procurement, repressions, collective farms, Dnipropetrovsk region.
