Газета «Більшовицька трибуна» (Хмільник). № 150 від 26 вересня 1935 р. [кадр IMG_0600]

ЛІТЕРАТУРНІ КОСТЯНТИН ОШОВСЬКИЙ ПРИЗОВНИКУ -- Здрастуй, — товаришу дорогий. Дні біжать переляканим лосем, Двадцять другнй раз заметуть сніги Двадцять другу нашу осінь. Ти згадай, весна... Голубіє Буг, Розливаючись за лісочком, Ще недавно ми (про телят забув?) Полоскалися у пісочку, 1 промчався час (не пройшов пішком), Пролетіли літа іскристо, Я зустрів тебе вже не пастушком, А ударником-трак»ористом. Ось теперв цю мить, в теплий, Несучи завітний визов Два товариші знов зустрілись ми, З піснею прийшли на призов. І куди не глянь, так як блиск весла, Так, як шум молодого колосся, | святковий день разом нас звела друга наша осінь. Гей, не осінь це. Це гуде весна, Пролітаючи синім роєм: Скільки тут цвіте цвітом серед нас Справжніх молодих героїв. Як сміється юнь, сила, воля, труд У піснях запитаючись гордо, Не одному з нас розукрасить грудь Мов червоная квітка-орден. Це до нас ідуть бронепоїзда, Ескадрильї летять, як осн, Ех, яка ж хороша вона Ця чудова двадцять друга осінь! Мені і моїм ровесникам минав 21-й рік. Ми знали, що цього року прийшла на ша черга бути рекрутами. Кожного святкового дня увесь наш 1888 р.ми тримали ся вкупі, разом пили, разом билися. (А без бійки ніяк не обходилося--чи то було на весіллі, чи просто на вигоні). А от одного дня прийшов десятник і наказав прийти над вечір на майдан, що між школою Й церквою. Через тиждень мертвець- ко п'яні, багато з синяками, проломаними головами їха- ли ми з старостою у повіт, усю дорогу до хрипоти за- тягуючи „прощайте гори, прощай Кавказ...". З'їхалась рекрутів сила- силенна, Усі односельчани тримались разом. Горе бу- ло тим, хто відбивси Й по- трапляв у руки компанії рек рутів іншого села... Після кількаденного пере бування на прийомі, коли спорожніли наші торби, ми підвипивши, компанією ви- рушили розшукувати ста росту, який десь пиячив; Довго блукали по місту, Об ходили „монопольку“ та шинки, і натрапили, Наш староста налюлюкався уже так, що ледве язиком обер- тав. Круг столу сиділи з на щого села кілька куркуль- ських синків. Вони зрозумі- лідвелись нас перед Іван, що служив воловщи- ли наш намір Й на зустріч. З посеред виступив також у СПРОБИ | ливіший у ті день | |вують її тику, ясний день, | віший виучки, Сьогодні ви, юні робіт ники й колгоспники при зовного віку Хмільниччи- ни переживаєте найщас вашому жит призов славної робітничо-се. ської Червоної арм Ви--зміна вашим стар шим братам, службу в армії, з любо- в'ю й завзяттям опано- першокласну бойову техніку, її так- пройшли чудову школу бойового, політич- ного й загально-освітньо- го виховання» Успіх нашого Ленін- градського полка на ма- неврах КВО--найяскра- приклад згуртованості, високого оволодіння бо- йової техніки. Бійці й командири по Номсомольське племя в Чер Виправдати велике довір'я, велику честь казали у ряди лян- родного які, несучи р Тепер високої свою відданість любу хвилину свою пре- красну, щасливу -- батьківщину міжна пролетаріату, не шкодуючи ні сил, ні здоров'я, ні навіть жит- тя, коли цього тимуть обставини. держава -- ваші батьки, брати, сестри надають вам це велике довір'я, велику честь--стати на сторожі радянських кор донів, берегти як зна кими намаганнями класового вору ‚у свій полон. цю ока, кожну п/ядь, || міць нашого колгоспу. А те 7 й г 7 г 7 перер явилася муж кожний вершок | з гвинтівкою в руках захищати. фтут вияві У: радянської території. Будьте ж гідними ви- правдати це велике до- вір'я, цю велику скрізь, куди б вас не по- слали-- на суходолі, в повітрі, на морі. вону армію ПРИ Ось 128.3 НЯ Про КНИГИ, ЩО ВИХоВ Аджеж сьогодні на призов На призовному пункті гарно оздоблені кімнати ло м чи, » "УЖНІЙ СИН лерший попав на призов, но оглядали мена лікарі, в А ПАРТ го оглялу висновок один, і і за соціаліс- місія ї ор за соціаліс: перевірила мої пролетарську рево- підготовку, Тепер я яке підбирають поповнення ну У вогні громадянсь- Червону армію. Це далеко б Ни, на фронтах бу був колись, коли в салдат них, нерозвинених людей, Хвилююся, жлу на мусь наперед вже відчува| Ось висновки: іюранення ворожими Прийнятий! ки, від страждань,від В голові багато різних думи\— Микола | тяжко них хочеться сказати у. весь гуде, Страшний ворог — Я голова сільради і осліплення бе- вав радянську владу на сел} дого ь безмежну захищати 8 країну фундаменту радянсь- || Зосподарства гарту-| ільшовик | ов як сталь, більшовик | ю, ма | ОСТРОВСЬКИЙ. "ОМ вимага: пролетарська і я біль ‚ Він зіб- тичну батьківщину, 0 енер — В армію іду цілком підго; му, щоб же зали прийшов 200-годинну програму ві? політичного навчання, вивчав ай г і бо відвідував кандидатську пар Він береться за Голова думенської сільради ЯРУ ого книжка я В ГАРТУВАЛАСЯ ДРУГОГО (Із творчого звіту Мик бюра сочннськ| честь ні лави — Урочистий Полк, під прапор струнко! | Завойований бойовою в!дда ною роботою революційний прапор несуть повз вишикува- бійців й трудящих Хмільника, які прийшли на свя то передачі полку поапору й Ордена Червоного прапору. з. кому, селищної ради з того тривалими оплеснами — славний шлях пройдений пол- ПРАПОР 1 ОРДЕН ЧЕРВОНОГО ПРАПОРУ У ЛЕНІНГРАДЦІЇ дадорости, молодос пленум райвикон громадськими організаціями цієї весни район вийшов у пе ження полка за віді! 8. присвячений цьому святу--від редові шереги по області. фашизмом 1918- крито- оголошує голова РВК Тов. Лінде нагадує слова вож бійців й кемачдиоів т. Нездименко. дя нашої партії про те, щоб городжуються за най»! В словах доповідача--номан кожний завод, колгосп був дивізії цінними подай | сій моло-| ра наш дира полка т, Лінде, вустріну- фортецею оборони й ставить Після урочистої + радянські Же летзрсько ном, за останній рік. Скромно розповідяє т. Лінде про відмінні показники, досяг полх у всіх галузях під- готовки. Й цілком законну ви- могу ставиться районним ор- ганізаціям--працюватя тан, як працюють бійці добитися таких же наслідків у господарській роботі. Вимо- Га ставиться така, питання перед районними ор- ганізаціями, щоб ця вимога бу Рома Як гартувал і, вразила читачів ре а ла найкраще --Пралор й орден " з го прапору--в міцних гр Островський пра- закінчує під гром в свою Доповідь т. Лін політичним рома Бійців й командирії! ЖЕНІ БУ- з перемогою секрет „НАРОДЖЕ я т. Терьохін, Бабенко, й у буде яскравий —-голова сандрацької га тослу. Головуючий тапра боротьбу україн менко оголошує пос пролетаріату зполь що їх й командири, щоб уже | бувся вечір черво Я повин: кої самодіяльності. бливо треба привива і героізм. вісти Р й ся разом | ОПОВІДАННЯ СТАРОГО САЛДАТА На призові й в казарм „тя Миколи Остров- Далі гімнаст , штідення таких «яні рядка високої драбинитай. Полум яні ряд глибока яма З виховують зріст й силу звали його в в селі ,півтора Івана". 1 пішло.. Полетіли пляш- ки, табуретки, Як би не на годився надзиратель, незнаю чим биускінчилось. Нашу компанію 5 чоловік посадовили в (холодну. Ці виправдались, не знаю по скільки Їм це обішлося. Через два тижні після прийому прибули ми в м. Мітаву в’ Курляндії: Там стояв драгунський полк. Першого дня ми вже поз найдмились 3; шдполковни- ком'Нікіфоровим. Він тіль ки но поздоровкався; --і чо рез кілька хвилив уже’ гар: ланив на всю казарму — я тебе навчу як треба; відло- відати начальству, сволото! Іде вас таких назбирали. Це ж корови якісь, а не драгу- ни! Таке було перше знайом ство з начальством,» Та підполковника Нікіфо- рова ще вдавалось уникати. От підпрапорщик Марчен- ко -- наш безпосередній на чальник -- прямо з світу зганяв. У 4 години ранку сигнал на уборку коней, Марченко, що тут же жив при казар- мі, хутенько ускакує у ва: ленки, накидає на себе по- лушубок і з широким, пов ним ременем біжить до нас. ком в економії. За його відставав, до того він мов- чки підбігав Й починав стьо бати ременем по чому по- пало, Не рідко доводилось кін- чати одягання аж в конюш ні. До оніміння рук тремо шкреблами, щітками скрут нями соломи блискучі кінсь кі боки, Під кінець уборки з'явля- Хто, одягаючися хоч трохи! водою. народжене бу- за однин і к. як сталь. салдати лізти, баке міц: ру підтягаючись зі (.М. 5.7. щабля. Підійша: р ака И РО РОМАН , НАРОДНІ дата Махарада? п ГО Р тугою І, МИКИТЕНК щаблі й безпорії о є над водою. | мода Островський за-| РУ — Чорт чо’ про себе, як про вись | ом вико ції в п коли в нього вд - більшовика пер» му т шипить люті своєю а У щик, -вийдіть увалася. сталь". м М. Кольцо- | ку нанні РИ а а читачів о Махарадзе "А запалом. (В а м з, Вона стала на кілька ща% 1 енлою*. аю саджувати не з нн ду. мери посинілий роб убленіших в тонами німецьке Німеччину| підтагнутись радянсько військо ка айзера: Полы і К и твір цього видат- | де по шт А ка й люди". аді великих ПО! гаючи дизитьс У о о оціею, складі зустрічається 4 щої ерш, готується ЛУ . свя | ків | офіцер! на і бурею". ПРИЗА” влад глядом ть буржуа нащі книг... ється Марченко. Він переві Тепер я ряє покладені біля кожного коня плиточки, об які ко жен кавалеріст | витирає шкребницю. Там повинно бути 40 рівненьких рядоч- ків, витрушеного 1з шкреб ниці пилу. Якщо 1х нема; значить будеш - чистити коня без сніданку, аж до занять. Чистка коней, сніданок скінчилися. Починалась наз ща мука- словесність, При- ходить "проводити словес- ність ротмістр Олексієв. У нашому підрозділі був затурканий, недорозвинений завжди мовчазний драгун Бондаренко. Ротмістр усе заняття тільки Й звертався до Бондаренка. Той плутав, мимрів щось незрозуміле, а ротмістр качається від смі- ру, в Польши Та прав. своїх перших Г Розділі ці ними захані тизанським: ване пар аці ю літе" ху. ченка й чату З ег куркуль Ротмістру швидко обри- | щаблі. Мокрої" карат Це яскра- нати й бан дає ця одноманітна розвага. | витягають йо м чений подіямя» Ж рован Він переходить до титулу: | після кількох у ман. В! ток м магнатом, вання, починаючи від звод- | Марченка в ць 1918 1 11, ного і кінчає імператорсь- | годні ще кие і . Події гельницы кою величністю. зриватиметьс ря в Західній еликою Сміх хто ана, куди діва" | глибоку кол сно автор ється з Його, тепер суво-| ючи, що На 2, ністю Й розповідає рого обличчя, А це значить, | нічний ее ется в ке що заняття підійшли до ос-| Махарадзе "ціле; що Ві Німеччині. Сигіз новного Тут без жартів, | нять окремої, гор окупованій яі- перших коли не хочеш бути а ок-|не мало обмен АТ в Сиб!- | Кий. ривавленим обличчям, або|лих, які побу вы скаменілим, навьюченим, не- мов верблюд, годинами стоя піл (Нижчий чин повинен бути по Кірним перед начальством, гра зою для цікатських і лихим ка валером для дівчат" жур. "Чтенте для салдат" 1907 рок ти під гвинтівкою.