Книга Пам'яті України. Дніпропетровська область. Т. 9 [м. Жовті Води, м. Марганець, Магдалинівський і Межівський райони]

70 КНИГА ПАМ'ЯТІ УКРАЇНИ У західній частині області, на місці колись невеликого, мало кому «відомого рудничного селища Жовта Ріка виросло красиве сучасне місто Жовті Води. Ця назва дана на відзнаку битви біля урочища урічким Жовтої, яка закінчилася повною перемогою військ Богдана Хмельницького над військом польським під проводом Потоцького та 'Штемберга. А саме селище, від якого бере свій родовід місто, започатковане ов кінці ХІХ століття. Жили в ньому робітники рудників по видобутку залізної руди. 3 1925 р. на місці дореволюційних сирих землянок, незатишних бараків почали зводитися будинки з упорядкованими квар- "тирами, лікарні, школи, клуби, спортивні споруди. В 1934 році було закладено ствол шахти «Капітальна». Віроломний напад фашистської Німеччини перервав мирну працю трудівників. Гірники, лікарі, вчителі, будівельники пішли в діючу армію. більше п'ятдесяти сімей евакуювались на Урал, де кували перемогу над ворогом. Із уральської руди, добутої жовтоводцями, було ви- готовлено сотні танків, літаків, гармат. 13 серпня 1944 року фашисти окупували селище, але населення же підкорилося ворогу, всіляко ухилялося від роботи. Гірники від- мовлялися виконувати розпорядженя окупаційної комендатури. В селищі діяла група підпільників, яка готувала диверсії. Окупантам вдалося заарештувати учасників підпілля. Всі вони були розстріляні. Фашисти нещадно розправлялися і з мирними жителями. 600 юна- "ків та дівчат були насильно забрані в рабство до Німеччини на зну- '‘цання, на непосильну працю. Жовтоводці мужньо боролися на фронтах Великої Вітчизняної війни, їх відзначені високими нагородами. Так, льотчик Василь Миколайович Коломоєць у повітряних боях Збив 18 ворожих літаків і був удостоєний звання Героя Радянського жЖоюзу. Ратний подвиг танкіста Максима Єфіменка відзначений орде- ‘нами Слави всіх трьох ступенів. На своєму танку він брав участь у звільненні Білорусі, Польщі, штурмі Берліна. Жителі селища воювали під Москвою і Ленінградом, Сталінградом Я Києвом, на Кавказі і в Криму... 20 жовтня 1943 року під стрімким наступом 2-го Українського фронту селище було звільнене від німецької окупації, Майже кожна сім'я відчула біль втрати. 270 чоловік не повернулися до рідних до- ‚м1вок, 123 чоловіки пропали безвісти. Жовтоводці бережуть у своїй пам'яті імена земляків, котрі за- тинули в ту лиху годину заради нашого вільного життя. Не забувають і тих, хто безіменним покоїться в братській могилі, хто зник на до- рогах війни. Першу скромну могилу і пам'ятник на ній молодь спорудила ще в 1946 році. В 1959 році було споруджено обеліск бойової слави. Останки загиблих воїнів перенесено в братську могилу біля нього. Пізніше, в 70-х роках, обеліск було реконструйовано, В братській могилі поховано 267 воїнів різних національностей, Одні загинули в боях за визволення селища, інші -- померли від ран у госпиталі, який розміщувався в селищній лікарні. Пам'ятник, вічний вогонь, квіти біля братської могили стали уособленням сердечного ставлення жовтоводців до своїх визволите- лів, одвічного поагнення жити в мирі й злагоді.