Зміст
Державний терор радянської доби
Ворожко В. Під наглядом чекістів: військова промисловість у 1927–1931 рр. — с. 5–39 · DOI
Романець Н. Становище в’язнів під час Голодомору 1932–1933 рр. (за матеріалами Дніпропетровської області) — с. 40–54 · DOI
Ставнюк І. Діяльність спецколегії Верховного Суду УРСР та обласних спецколегій у 1936 р.: характер обвинувачень, статистика, соціальний склад засуджених — с. 55–100 · DOI
З історії спецслужб
Тинченко Я. Особливий облік колишніх офіцерів та "колишніх білих" в органах ЧК-ОГПУ на території України, 1919-1931 — с. 101–130 · DOI
Особа у контексті історії
Хромова В. Покарання за віру: переслідування священика Української автокефальної православної церкви Дмитра Карпенка — с. 131–146 · DOI
Шептицька Т. "Як колишнього боротьбіста. . .": страта українського журналіста Феодосія Тарана-Гончаренка — с. 147–163 · DOI
Книжкова полиця — с. 164
Contents
State terror of the soviet era
Vorozhko V. Under the supervision of the Chekists: the military industry in 1927–1931 — pp. 5–39 · DOI
Romanets N. The state of prisoners during the 1932–1933 Holodomor (based on materials from the Dnipropetrovsk region) — pp. 40–54 · DOI
Stavniuk I. The Activities of the Special Collegium of the Supreme Court of the Ukrainian SSR and Regional Special Collegiums in 1936: Charge Types, Statistics, and Convicts' Social Status — pp. 55–100 · DOI
From the history of intelligence services
Tynchenko Y. Special register of former officers and "former whites" by the Cheka-OGPU on the territory of Ukraine, 1919-1931 — pp. 101–130 · DOI
The person in historical context
Hromova V. Punishment for faith: persecution of the priest of the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church Dmytro Karpenko — pp. 131–146 · DOI
Sheptytska T. The execution of Ukrainian journalist Feodosii Taran-Honcharenko as “a former borot’bist” — pp. 147–163 · DOI
Анотації / Abstracts
Ворожко В.. Під наглядом чекістів: військова промисловість у 1927–1931 рр.
Мета. На основі архівних та опублікованих документів, наукових праць дослідити історичні аспекти розвитку радянської військової промисловості, її взаємовідносини з органами державної безпеки у період пізнього непу та на початку періоду індустріалізації. Методологія та методи. Методологія дослідження спирається на принципи об’єктивності, позитивізму, системності, діалектики, історизму. У дослідженні використанні проблемно-хронологічний, історико-порівняльний, історико-правовий методи. Висновки. У досліджуваний період у СРСР остаточно сформувався воєнно-мобілізаційний режим із надцентралізмом влади, мілітаризацією основних сфер життя, широким використанням примусу в усіх формах. З’ясовано, що стимулом для посиленого розвитку радянської військової промисловості стала політична самоізоляція СРСР, ворожі відносини з багатьма країнами світу, відсутність союзників. Зовнішня воєнна загроза вважалася реальною, підозрілість радянського керівництва щодо ворожих намірів сусідів та інших країн світу постійно зростала. Встановлено, що особлива увага чекістів у сфері військової промисловості була прикута до ворожого їм інженерно-технічного складу, які мали «буржуазну освіту», так званих «спеців». Чекісти вважали одним із головних засобів покращення роботи у цій галузі економіки «комунізацію кадрів», тобто заміну «спеців» комуністами та комсомольцями. Автор звернув окрему увагу на питання так званого «спецеїдства», тобто цькування «спеців» військової промисловості, яких чекісти звинувачували у «шкідництві», а також шпигунстві, тероризмі тощо. Проаналізовано також питання захисту таємних відомостей у військовій промисловості. Доведено, що у досліджуваний період військова промисловість перебувала під щільним наглядом органів Об’єднаного державного політичного управління СРСР (далі – ОДПУ СРСР), діяльність яких у військовій промисловості зосереджувалася у всіх можливих напрямах, оскільки межі компетенції ОДПУ СРСР були різко розширені: а) контррозвідувальному: протидія шпигунству та недопущення розголошення таємниць; б) політико-ідеологічному; в) економічному; г) фізичного контролю: охорона периметра, перепускна система; д) технологічному; е) антидиверсійному, є) протипожежному тощо.
Ключові слова: військова промисловість, оборонно-промисловий комплекс, ОДПУ СРСР, «спецеїдство», таємні відомості, «шкідництво», шпигунство
Under the supervision of the Chekists: the military industry in 1927–1931
Goal. Based on archival and published documents, and scientific works, to investigate the historical aspects of the development of the Soviet military industry, and its relationship with the state security agencies during the late NEP period and at the beginning of the industrialization period. Methodology and methods. The research methodology is based on the principles of objectivity, positivism, systematicity, dialectics, and historicism. The research is based on historical methods: problem-chronological, historical-comparative, and historical-legal. Conclusions. During the studied period, a military-mobilization regime was finally formed in the USSR with over-centralism of power, militarization of the main spheres of life, and extensive use of coercion in all forms. It was found that the political self-isolation of the USSR, hostile relations with many countries of the world, and the lack of allies were the impetus for the increased development of the Soviet military industry. The external military threat was considered real, the suspicion of the Soviet leadership regarding the hostile intentions of its neighbours and other countries of the world was constantly growing. It has been established that the special attention of the Chekists in the field of the military industry was focused on the hostile engineering and technical staff, who had a "bourgeois education", the so-called "spetces". The Chekists considered one of the main means of improving work in this branch of the economy to be the "communization of personnel," the replacement of "spetces" by communists and Komsomol members. The author focuses attention on the harassment, and baiting of "spetces" of the military industry, whom the Chekists accused of wrecking, espionage, terrorism, etc. The issue of protection of secret information in the military industry is also analyzed. It is proven that during the researched period, the military industry was under the close supervision of the OGPU bodies, whose activities in the military industry were concentrated in all possible directions, both inherent to the state security bodies and not, namely: a) counterintelligence: countering espionage and preventing the disclosure of secrets; b) political and ideological; c) economic; d) physical control: perimeter protection, bypass system; e) technological; f) anti-sabotage; g) fire-fighting, etc.
Keywords: classified information, defence industry, espionage, military industry, OGPU, soviet Ukraine, wrecking
Романець Н.. Становище в’язнів під час Голодомору 1932–1933 рр. (за матеріалами Дніпропетровської області)
Мета дослідження полягає у висвітленні становища в’язнів під час Голодомору 1932–1933 рр. у Дніпропетровській області. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, усебічності. Для реалізації мети були застосовані порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний, історико-генетичний методи. Опрацювання архівних документів здійснено завдяки методам джерелознавчого та герменевтичного аналізу. Висновки. Масові репресії під час хлібозаготівельної кампанії 1932–1933 рр. призвели до різкого збільшення чисельності в’язнів, основну частину яких складали селяни, які перебували під слідством або були засуджені за обвинуваченнями в крадіжках збіжжя, продуктів, худоби, невиконання заготівельних планів. Заарештовані утримувалися у нелюдських умовах, оскільки камери були перевантажені на 500–1000%. Через надмірну тисняву було неможливо дотримуватися навіть мінімальних санітарно-гігієнічних норм: не вистачало питної води, посуду. Серед ув’язнених почали поширюватися інфекційні захворювання, зокрема висипний тиф, що створювало загрозу для всього населення області. Відсутність належного харчування виснажених від голоду в’язнів зумовлювала високу смертність. У переповнених камерах заарештовані почали бунтувати. Перевантаженість місць позбавлення волі фактично унеможливлювала боротьбу із злочинністю у містах і селах Дніпропетровщини, оскільки заарештованих за бандитизм, збройні пограбування були позбавленні місця утримувати. Реакцією влади на критичну ситуацією з утриманням заарештованих стало розвантаження місць позбавлення волі, яке здійснювалося не через гуманне ставлення до в’язнів, а через практичні міркування: втрату ними працездатності та нестачу робочих рук у колгоспно-радгоспному секторі. Але незважаючи на вжиті партійно-радянським керівництвом заходи, становище в’язнів залишалося важким упродовж всього 1933 р.
Ключові слова: Голодомор, в’язні, камери, харчування, Дніпропетровська область
The state of prisoners during the 1932–1933 Holodomor (based on materials from the Dnipropetrovsk region)
The article's goal is to draw attention to the conditions of inmates in the Dnipropetrovsk area during the 1932–1933 Holodomor. The research methodology is grounded in the principles of comprehensiveness, the scientific method, and historicism. The present study applied comparative-historical, historical-genetic, and comparative-historical techniques to accomplish its objective. The methodologies of source and hermeneutic analysis are used in the processing of archival records. Conclusions. A significant rise in the number of prisoners resulted from widespread repressions during the 1932–1933 grain procurement campaign. The majority of these detainees were peasants who were either the subject of an inquiry or had been found guilty of offences including theft of grain, products, animals, and failure to comply with procurement plans. People who had been arrested were housed in appalling conditions since their cells were 500–1000% overcrowded. The extreme overcrowding made it hard to maintain even the barest hygienic and sanitary standards, such as having enough dishes and drinking water. The convicts started to contract infectious diseases, such as typhus, which threatened the region's whole population. A significant death rate resulted from the prisoners' inadequate nutrition once they were fatigued from hunger. In congested quarters, the arrested went on the rampage. The overpopulation of sites of deprivation of liberty rendered it hard to combat crime in the Dnipropetrovsk region's cities and villages since there was nowhere to house the people who had been arrested for armed robbery and banditry. The authorities' response to the dire circumstances surrounding the arrests was to empty the places of confinement. This move was made for more pragmatic reasons than the humane treatment of the prisoners, as they were no longer able to work and the lack of workers in the state and collective farm sectors. Prisoners' conditions worsened throughout 1933 despite the actions taken by the Party-Soviet leadership.
Keywords: Holodomor, prisoners, nutrition in prison cells, Dnipropetrovsk region
Ставнюк І.. Діяльність спецколегії Верховного Суду УРСР та обласних спецколегій у 1936 р.: характер обвинувачень, статистика, соціальний склад засуджених
Мета – на підставі звіту спецколегії Верховного Суду УРСР та обласних спецколегій від 1936 р. дослідити принципи формування, їхньої діяльності, здійснення судочинства та політична спрямованість судового покарання. Методологія та методи. Для реалізації означеної мети були задіяні методи історичної реконструкції, проблемно-хронологічний, конкретно-пошуковий методи. Під час роботи із архівними матеріалами був використаний метод герменевтики. Критика історичного джерела здійснювалася з урахуванням принципів об’єктивності та історизму. Висновки. Автор проаналізувала деякі аспекти і напрями судової політики більшовицького режиму у 1935–1936 рр. Основна дослідницька увага була зосереджена на діяльності обласних спеціальних судових колегій. Спецколегії повинні були значною мірою замінити позасудовий порядок ухвалення рішень, що був притаманний колегії ОДПУ СРСР. Навіть прискорений, але судовий розгляд, мав демонструвати суспільству справедливість ухвалених вироків стосовно осіб, яких обвинувачували у контрреволюційній діяльності. Однак, навіть формалізований судовий розгляд не забезпечував необхідних темпів боротьби із різними «контрреволюційними» і декласованими групами. Переважна більшість спецколегій не справлялася із строками розгляду. Також члени спецколегії повинні були стежити за дотриманням всіх норм проведення слідства, наявності вагомих доказів. Але слідчі НКВС, сподіваючись на прискорений судовий розгляд, намагалися маніпулювати наявними фактами, оскільки не завжди могли отримати необхідні докази «контрреволюційної діяльності». Тому частина кримінальних справ відправлялася на дослідування, що знову збільшувало строки для покарання «контрреволюціонерів». Практика застосування у 1934 –1936 рр. спецколегій продемонструвала, що при проведенні масових арештів вони нездатні швидко ухвалити судові вироки стосовно так званих «контрреволюціонерів». Тому вище політичне керівництво СРСР під час Великого терору 1937–1938 рр. відвело їм допоміжну роль у тих справах, де були хоча б якісь примарні докази. Основні рішення ухвалювалися позасудовими органами – «двійками» та «трійками».
Ключові слова: спецколегія, Верховний Суд, НКВС УРСР, політичні репресії.
The Activities of the Special Collegium of the Supreme Court of the Ukrainian SSR and Regional Special Collegiums in 1936: Charge Types, Statistics, and Convicts' Social Status
The article's goal is to investigate the principles behind the formation of these collegiums, their activities, how court proceedings are conducted, and the political bent of judicial punishment, based on the report of the regional special collegiums of 1936 and the Special Collegium of the Supreme Court of the Ukrainian SSR. Approaches and methods. To accomplish this purpose, particular search methods, historical reconstruction methods, and problematic and chronological methods were applied. Hermeneutics was the method applied while examining archive documents. The objectivity and historicism criteria were taken into consideration when critiquing the historical source. Conclusions. The author has examined various facets and trends of the 1935–1936 judicial policy of the Bolshevik dictatorship. The operations of regional special judicial bodies were the principal subject of the study. The extrajudicial process of decision-making that was a feature of the USSR's OGPU colleges was to be mainly replaced by the special colleges. The public was to be shown, even through an accelerated trial, how just the decisions rendered against individuals charged with counterrevolutionary actions were. But even formalized trials were unable to guarantee the required speed in the struggle against different avowed and "counter
Keywords: special collegium, Supreme Court, NKVD of the USSR, political repression
Тинченко Я.. Особливий облік колишніх офіцерів та "колишніх білих" в органах ЧК-ОГПУ на території України, 1919-1931
Мета статті – дослідження процесу зарахування та зняття з особливого обліку колишніх генералів, офіцерів, урядовців, учасників боротьби проти радянської влади та інших категорій, об’єднаних поняттям «колишні білі». Унаслідок цих дій органи ЧК-ОГПУ мали змогу відстежувати та контролювати небезпечну для радянської влади групу мешканців СРСР, а у разі потреби – проводити масові репресивні заходи. Методологія ґрунтується на принципах науковості, історизму, усебічного дослідження архівних джерел. У процесі роботи було застосовано проблемний, хронологічний, порівняльний, пошуково-генеалогічний методи.Висновки. Упродовж 1919–1924 рр. органами ЧК-ОГПУ вдалося зібрати значну базу даних про колишніх генералів, офіцерів, урядовців та деякі інші категорії осіб, об’єднаних загальним терміном «колишні білі». Усього станом на 1 вересня 1924 р. на території СРСР перебувало на обліку 50 900 «колишніх білих», із них майже половина мешкала на території радянської України. Упродовж 1925–1927 рр. практично всі ці особи були зняті з особливого обліку. Водночас, у процесі цієї операції відбувся переоблік «колишніх білих»: в органах ОГПУ СРСР уточнили та доповнили дані на цих осіб, а також вилучили зі списків померлих людей. Інформація, зібрана впродовж 1925–1927 рр., була у повному обсязі використана під час каральних заходів у різних справах, інспірованих ОГПУ СРСР, 1929–1930 рр. Зокрема під час фабрикації т.зв. контрреволюційної військово-офіцерської справи «Весна». Унаслідок проведення операції по цій справі органами ГПУ УСРР навесні 1931 р. було видано «Книгу учета лиц, состоявших на особом учете бывших белых офицеров в органах ГПУ Украины». Це видання було 4-томним, вийшло накладом 900 екземплярів, містило дані про 21 062 особу. Основою цього видання стали писки та анкети осіб, знятих з особливого обліку у 1925–1927 рр., а також матеріали на «колишніх білих», зареєстрованих в органах ЧК у 1919–1920 рр., про яких у подальшому була відсутня інформація. Мета цього видання полягала у створенні бази даних на «колишніх білих», оскільки під час проведення справи «Весна» виявили деяку кількість офіцерів та урядовців, які не потрапили до списків 1925-1927 рр. У подальшому щонайменше 1800 осіб з числа людей, внесених до «Книги учета лиц…», були репресовані.У Галузевому державному архіві Служби Безпеки України зберіглися окремі матеріали на тему облікування, а потім зняття з особливого обліку «колишніх білих». Ідеться про списки знятих з особливого обліку по більшості округів УСРР, анкети значної частини «колишніх білих», а також кілька комплектів «Книги учета лиц…» Інформація, що міститься у збережених документах та матеріалах, дає змогу проводити різнопланові дослідження у сфері генеалогії, демографії, воєнної історії, а також – функціонування ЧК-ОГПУ СРСР у 1920-і рр.Особливо варто звернути увагу на реєстраційні анкети «колишніх білих», де міститься значна кількість унікальної інформації біографічного характеру, що може бути цікавою для широкого кола дослідників ролі окремих осіб у певних історичних подіях, а також – фахівців у галузі генеалогії.
Ключові слова: особливі відділи, офіцерський корпус, справа «Весна», білогвардійський рух, діячі УНР
Special register of former officers and "former whites" by the Cheka-OGPU on the territory of Ukraine, 1919-1931
The article's goal is to examine the process of adding to and deleting from a special register individuals who were originally considered "former whites," such as generals, officers, government officials, participants in the resistance movement against Soviet control, and others. These acts allowed the Cheka-OGPU entities to keep an eye on and manage this group of USSR citizens who posed a threat to the Soviet authorities. If needed, they were also able to implement severe repressive measures. The methodology is founded on the ideas of historicism, scientificity, and in-depth archival source investigation. Problematic, chronological, comparative, search, and genealogical methodologies were used in the research. Conclusions. The Cheka-OGPU were able to compile a vast database of former generals, officers, government officials, and other groups of persons who were collectively referred to as "former whites" between 1919 and 1924. About half of the 50,900 "former whites" who were officially registered on USSR territory as of September 1, 1924, resided in Soviet Ukraine. Almost all of these individuals were taken off the special register between 1925 and 1927. Simultaneously with this operation, a recounting of "former whites" occurred; the OGPU provided additional information and clarification on their personal histories as well as removed deceased people off the lists. When the OGPU initiated punitive and repressive measures in various cases in 1929–1930, they made full use of the data gathered in 1925–1927. Specifically, during the fabrication of the "Spring" military officer case, which is considered to be counter-revolutionary. The "Book of records of people who were on the personal record of former white officers in the bodies of the OGPU of Ukraine" was published in the spring of 1931 as a consequence of the operation regarding this matter by the bodies of the GPU of the Ukrainian SSR. This edition had information on 21,062 people and was released in 4 volumes with a 900 copy circulation. This edition was based on lists and questionnaires of individuals removed from the special register between 1925 and 1927, as well as information on "former whites" registered in the Cheka bodies between 1919 and 1920 about whom there was no information. As other police and government officials were found during the Vesna case who were not on the 1925–1927 lists, the goal of this publication was to offer a full database of "former whites". Following this, repression affected at least 1,800 of the individuals included in the "Book of Registration of People...". The documents about the registration and subsequent expulsion from the special district of "former whites" were kept at the Sectoral State Archive of the Security Service of Ukraine. These include questionnaires filled out by a significant portion of "former whites," lists of individuals who were withdrawn from special registration in the majority of USSR districts, and many sets of "Books of registration of people". Research in the areas of military history, demography, genealogy, and the operation of the Cheka-OGPU's punitive and repressive system during the understudied 1920s is made possible by the information found in the materials and documents that have been preserved. The registration questionnaires of "former whites" should receive special attention because they include a wealth of unique biographical data that could be useful to genealogical experts as well as researchers examining people's roles in particular historical events.
Keywords: special departments, officer corps, Vesna case, White Guard movement, UPR activists
Хромова В.. Покарання за віру: переслідування священика Української автокефальної православної церкви Дмитра Карпенка
Мета дослідження – реконструювати священика Української автокефальної православної церкви Дмитра Степановича Карпенка на основі матеріалів архівно-кримінальних справ, що зберігаються у Державному архіві Чернігівської області та Галузевому державному архіві Служби безпеки України. У статті увага акцентована на арешті та засуджені священника у 1920-х – 1930-х рр., з’ясуванні ознак фальсифікації його кримінальних справ. Авторка проаналізувала звинувачення, висунуті священнику, визначила причини його кримінального переслідування. Спираючись на свідчення обвинуваченого, вдалося дослідити його громадянську позицію та політичні погляди. На підставі аналізу матеріалів слідства, ухвали позасудових органів, була встановлена точнf дата смерті Д. Карпенка. Методологія та методи. Для досягнення мети дослідження авторка застосувала загальнонаукові методи (системний аналіз, синтез, індукція і дедукція), а також спеціальні історичні методі: історико-правовий, порівняння та моделювання для реконструкції подій. Опрацювання архівних матеріалів здійснено за допомогою методів джерелознавчого аналізу – верифікації і класифікації джерел, встановлення місця і часу походження документа. Провідними підходом для цього дослідження став антропологічний підхід. Для реконструкції біографії священника Д. Карпенка використано біографічний метод; метод критичного аналізу застосований для визначення його громадянської позиції. Висновки. На підставі архівних матеріалів, декотрі вперше введені до наукового обігу, було докладно проаналізовано біографічні відомості про життя та діяльність Д. Карпенка. Упродовж періоду з 1926 р. по 1937 р. він був заарештований шість разів та ув’язнений п’ять разів. Основними причинами відкриття кримінального провадження проти Д. Карпенка були його активна громадянська позиція щодо розбудови незалежної України, участь в українській церковній організації, агітація сільського населення щодо використання у широкому вжитку української мови, в тому числі і під час богослужінь. Висновок про фальсифікацію кримінальної справи можна зробити на підставі виявлених розбіжностях між свідченнями свідками і священника, а також повторення однотипних формулювань у свідченнях свідків, відсутність доказів контрреволюційної діяльності. Під час обшуків у Д. Карпенка не було виявлено жодної антирадянської літератури чи листування, які б могли б його дискредитувати перед радянською владою. Священник був розстріляний у 1938 р. у м. Чернігові згідно ухвали трійки УНКВС.
Ключові слова: священник, УАПЦ, Черниговская область, арест, протокол допроса, ГПУ, НКВД
Punishment for faith: persecution of the priest of the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church Dmytro Karpenko
The purpose of the study is to reconstruct the biography of Dmytro Karpenko, a priest in the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church, using documents and criminal cases kept at the Sectoral State Archives of the Security Service of Ukraine and the State Archives of Chernihiv Oblast. The article focuses on the priest's arrest, conviction, and indications that his criminal convictions were fabricated in the 1920s and 1930s. The author examined the accusations levied against the clergyman and determined the reasons for his criminal trial. It was possible to look into the accused's civic standing and political beliefs based on his evidence. The precise date of D. Karpenko's passing was determined by examining the research materials and extrajudicial decisions. Methodology and methods. The author employed both unique historical methods – historical, comparison, and modelling to reconstruct events – and general scientific methods (systematic analysis, synthesis, induction, and deduction) to accomplish the research purpose. The methods of source analysis were applied to the processing of the archival materials, including the establishment of the location and time of the document's origin as well as the verification and classification of sources. The anthropological approach was the main approach for this study. The biographical method was used to reconstruct the biography of priest D. Karpenko, and his civic standing was ascertained through critical analysis. Conclusions. The biographical data regarding D. Karpenko's life and career was thoroughly examined using archive materials, some of which were previously unpublished in scientific journals. He was arrested six times and imprisoned five times between 1926 and 1937. Criminal proceedings against D. Karpenko were initiated primarily because of his involvement in the Ukrainian church organization, his active civic position on the development of an independent Ukraine, and his agitation of the rural populace regarding the widespread use of the Ukrainian language, including during church services. The conclusion regarding the criminal case's falsification can be made based on the differences in the witness and priest testimonies, the witnesses' repeated use of the same words and sentences, and the absence of evidence supporting counterrevolutionary activities. No anti-Soviet books or letters that might have discredited Karpenko in front of the Soviet authorities were discovered during the searches. The priest was shot dead in 1938 in Chernihiv by the decision of the NKVD troika.
Keywords: priest, UAOC, Chernihiv region, arrest, interrogation protocol, DPU, NKVD
Шептицька Т.. "Як колишнього боротьбіста. . .": страта українського журналіста Феодосія Тарана-Гончаренка
Мета – на основі матеріалів архівно-кримінальної справи українського журналіста Феодосія Тарана-Гончаренка дослідити основні віхи його творчої біографії, проаналізувати інформативну специфіку документів справи з метою реконструкції просопографічного портрету репресованого діяча. Методологія та методи. Авторка використала антропологічний і просопографічний підходи. Для реалізації означеної мети були задіяні біографічний, проблемно-хронологічний, конкретно-пошуковий та герменевтичний методи. Висновки. Феодосій Таран-Гончаренко належить до маловідомих постатей Биківнянського мартиролога. Не лише його архівно-кримінальна справа, а й журналістський доробок фактично не були предметом окремого наукового дослідження. Авторка на підставі виявлених матеріалів, більшість яких вводиться до наукового обігу вперше, уточнила біографічні відомості про Феодосія Тарана-Гончаренка, зокрема, встановила належність його до «Юнацької спілки», УСДРП та Української партії боротьбистів. Також був виокремлений і проаналізований фактологічний матеріал, який стосувався періоду його роботу у газеті «Вісті ВУЦВК». У статті висловлена гіпотеза, що архівно-кримінальна справа Ф. Тарана-Гончаренка тісно пов’язана з історією ліквідації комуністичним режимом українських боротьбистів. Підтвердженням чого стало коло спілкування заарештованого, його свідчення щодо спілкування з П. Любченком, О. Шумським, А. Хвилею.
Ключові слова: Розстріляне відродження; журналісти, Великий терор; Биківня; політичні репресії, Таран-Гончаренко, боротьбисти
The execution of Ukrainian journalist Feodosii Taran-Honcharenko as “a former borot’bist”
Goal. Using the materials from the archival-criminal case of Ukrainian journalist Pheodosij Taran-Goncharenko, this study aims to reconstruct the prosopographic portrait of the suppressed figure by delving into the key stages of his creative biography and analyzing the pertinent details found in the case documents. Methodology and methods. The author employed prosopographic and anthropological methods. Biographical, problem-chronological, particular search, and hermeneutic approaches were employed to accomplish the aim. Conclusions. One of the lesser-known personalities in Bykivnyansky Martyrology is Pheodosij Taran-Goncharenko. His journalistic background as well as his criminal case from the archives have not had the focus of a scientific investigation yet. The author clarified facts of Taran-Goncharenko's biografy and established his membership in the Youth Union, the USDRP, and the Ukrainian borot’bists based on the found documents, the majority of which are published in scholarly journals for the first time. Furthermore, factual evidence pertaining to his tenure at the publication "Visti VUCVK" was located and examined. During the period when F. Taran-Honcharenko oversaw VUCVK News, the Ukrainian press underwent a total transformation towards communist ideology. The author postulates that there is a strong connection between the history of the Soviet authorities' extermination of the Ukrainian Borotbists and the archival-criminal case of Taran-Goncharenko. The arrested person's circle of friends and his correspondence with P. Lyubchenko, O. Shumsky, and A. Hvylia confirmed this. The criminal case of F. Taran-Honcharenko was included in a series of cases concerning the communist regime's liquidation of the remaining members of the Ukrainian Party of Borotbists. On December 24, 1937, Ph. Taran-Honcharenko was shot “as a member of a Ukrainian terrorist organization”. Most likely, he is interred in the Bykivnyan woodland.
Keywords: Executed revival, journalists, Great Terror, Bykovnya, political repressions, Taran-Goncharenko, wrestlers.