Зміст
Державний терор радянської доби
Жив’юк А. Один із "perpetrators": комендант УНКВД–УМГБ–УКГБ Петро Климчук — с. 5–43 · DOI
Полідович О. Обвинувачення театральних діячів, розстріляних у м. Києві під час Великого терору 1937–1938 рр. — с. 44–53 · DOI
Бривко М. Політичні репресії 1920–1930-х рр. у контексті мікроісторичного дослідження: місто Сніжне Донецької області — с. 73–91 · DOI
Особа у контексті історії
Рубльов О. "Заборона українства 1931 року" – Федір Савченко (1892–1938): спроба біографії ученого — с. 92–247 · DOI
Шептицька Т. Українські гумор і сатира у період сталінського терору (за матеріалами архівно-кримінальних справ Юрія Вухналя, Василя Чечвянського, Юхима Ґедзя) — с. 247–265 · DOI
Історіографічні та джерелознавчі дослідження
Кокін С. Процес відкриття доступу до документів комуністичних спецслужб в Україні (середина 1990-х – середина 2000-х рр.) — с. 266–279 · DOI
Золотарьов В. Накази по особовому складу НКВС як джерело до вивчення кадрів радянської держбезпеки доби Великого терору 1937–1938 рр. — с. 280–310 · DOI
Лясковська С. Інформаційні можливості особових справ співробітників органів держбезпеки щодо вивчення історії радянських спецслужб — с. 311–336 · DOI
Давидюк Р. Архівно-кримінальні справи як джерело вивчення історії української політичної еміграції у Волинському воєводстві — с. 336–356 · DOI
Петров Н. Знищення архівних документів КДБ СРСР (1954–1991 рр.) — с. 357–380 · DOI
КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ — с. 381–383
Contents
State terror of the soviet era
Zhyvjuk Andriy One of the perpetrators: UNKVD-UMGB-UKGB commandant Petro Klimchuk — pp. 5–43 · DOI
Polidovych Olena Accusations Against Theater Workers, executed in Kyiv During the Great Terror, 1937-1938 — pp. 44–53 · DOI
Bryvko Mykola Political Repressions in 1920–30th in the Framework of Micro-Historical Research: Snizhne, Donetsk Region — pp. 73–91 · DOI
The person in historical context
Rublov Oleksandr ''Prohibition of Ukrainianity in 1931'' by Fedir Savchenko (1892–1931). The Draft of the Scientists’ Biography. — pp. 92–247 · DOI
Sheptytska Tetiana The Ukrainian humor and satire during the Stalin terror (based on materials of archival and criminal cases of Yuri Vukhnal, Vasil’ Chechvyansky, Yukhym Gedz) — pp. 247–265 · DOI
Historiographical and sources of research
Kokin Serhiy The Process of Opening Access to The Communist Secret Service Documents in Ukraine (mid-1990th – mid-2000th) — pp. 266–279 · DOI
Zolotariov Vadym Orders on NKVD Personnel as a Source for Researching of Soviet State Security Staff During the Great Terror — pp. 280–310 · DOI
Liaskovska Svitlana Informative value of personnel records of state security bodies officials for studying Soviet secret services history — pp. 311–336 · DOI
Davydiuk Ruslana Archive - criminal cases as a source for studying the history of Ukrainian political emigration in the Volyn Voivodeship — pp. 336–356 · DOI
Petrov Nikita The Annihilation of Archival Documents of KGB of URSR (1954–1991) — pp. 357–380 · DOI
Bookshelf — pp. 381–383
Анотації / Abstracts
Жив’юк А.. Один із "perpetrators": комендант УНКВД–УМГБ–УКГБ Петро Климчук
Мета – на підставі документів Галузевого державного архіву Служби безпеки України у Києві і Рівному (наказів по особовому складу УНКВД / УНКГБ у Рівненській області, особової справи, архівно-кримінальних справ репресованих громадян) дослідити біографію Петра Антроповича Климчука – одного із ''perpetrator'', коменданта, начальника комендантського відділу, начальника адміністративного відділення, начальника слідчого ізолятора управлінь НКВД / НКГБ / МГБ / МВД / КГБ у Вінницькій, Луцькій, Рівненській, Львівській областях; з’ясувати особисту участь Петра Климчука як керівника структурних підрозділів, що забезпечували виконання смертних вироків, у Великому терорі на Вінниччині, ''першій'' та ''другій'' радянізації Рівненщини, ліквідації українського націоналістичного підпілля на Львівщині. Методологія та методи. Відтворюючи основні етапи біографії співробітника НКВД / НКГБ / МГБ / КГБ Петра Климчука, автор використав антропологічний та просопографічний підхід. Для реалізації означеної мети були застосовані біографічний, проблемно-хронологічний, конкретно-пошуковий, історико-генетичний, лінійно-хронологічний методи, методи психологічної та історичної реконструкції. Висновки. З’ясовано, що Петро Климчук відіграв ключову роль під час Вінницької трагедії 1937–1938 рр. як один з виконавців-perpetrator, ставши знаряддям і уособленням Великого терору в цьому регіоні. Таке ж завдання він виконував у західних областях УРСР у 1939–1941 рр. і 1944–1959 рр., зокрема у Рівненській і Львівській, що перетворилися на ''нову територію терору'', де зберігали й використовували кадри карателів з органів держбезпеки. Водночас Петро Климчук відіграв допоміжну, але функціональну роль як чистильник слідів злочинів радянської каральної системи.
Ключові слова: Західна Україна, Рівненська область, ''Великий терор'', ''радянізація'', політичні репресії, український визвольний рух, Народний комісаріат / Міністерство / Комітет державної безпеки, комендант Петро Климчук.
One of the perpetrators: UNKVD-UMGB-UKGB commandant Petro Klimchuk
Purpose – on the basis of documents of the Branch State Archives of the Security Service of Ukraine in Kiev and Rivne (orders on the staff of UNKVD / UNKGB in Rivne region, personal file, archival-criminal cases of repressed citizens) to study the biography of Petro Antropovich Klimchuk, Chief of the Commandant’s Office, Head of the Administrative Division, Chief of the Detention Center of the NKVD / NKGB / MGB / MVD / KGB departments in Vinnytsia, Lutsk, Rivne, Lviv regions; to find out the personal involvement of Petr Klimchuk, as the head of the structural units that enforced the death sentences, in the ''Great Terror'' in Vinnytsia region, the ''first'' and ''second'' Sovietization of Rivne region, the liquidation of the Ukrainian nationalist underground in Lviv region. Methodology and methods. In the process of reconstructing the critical stages of the biographies of the NKVD / NKGB / KGB / KGB officer Petro Klimchuk, the author used anthropological and prosopographic approaches. He also applied biographical, problem-chronological, specific search engine, historical-genetic, and linearchronological methods, methods of psychological and historical reconstruction. Conclusions. It is revealed that Petro Klimchuk played a key role during the Vinnitsa tragedy of 1937–1938 as one of the perpetrator performers, becoming an instrument and embodiment of the Great Terror in the region. He did the same task in the western regions of the USSR in 1939–1941 and 1944–1959, in particular in Rivne and Lviv, which turned into a ''new territory of terror'', where the personnel of the state security agencies were retained and used. At the same time, Petro Klimchuk played an auxiliary, but functional, role as a cleaner for the crimes of the Soviet punitive system.
Keywords: Western Ukraine, Rivne district, Great Terror, ''Sovietization'', political repression, Ukrainian liberation movement, NKVD / NKGB / KGB, commandant Petro Klimchuk.
Полідович О.. Обвинувачення театральних діячів, розстріляних у м. Києві під час Великого терору 1937–1938 рр.
Мета – визначити характер обвинувачень (їхнє політичне забарвлення, ознаки репресій за національно-культурною приналежністю, наявність / відсутність професійної складової тощо); виявити ймовірні мотиви і формальні приводи для арештів; з’ясувати особливості провадження слідства стосовно театральних діячів. Методологія і методи. У дослідженні застосований структурно-системний метод обробки даних, який дозволив узагальнити інформацію щодо політичної спрямованості обвинувачень та отримати синтезоване уявлення про репресії у театральній сфері. Основний акцент зроблено на внутрішній критиці матеріалів архівно-кримінальних справ, зокрема, на виявленні невідповідностей і суперечностей, які містяться у документах. Висновки. Усі архівно-кримінальні справи, що були опрацьовані та використані авторкою для наукового дослідження, мають ознаки фальсифікації процесу розслідування. Підтасовка та викривлення фактів здійснювалися співробітниками держбезпеки НКВС УРСР. Є підстави вважати, що всі обвинувачення театральних діячів, засуджених до страти, були проявом репресії за політичною, соціальною чи національної ознаками. Авторка дійшла висновку, що професійна діяльність фігурантів справ лише частково впливала на обвинувачення. Перед усім про це свідчить перебіг слідства, спрямований на отримання ''доказів'' про ''контрреволюційний'', ''шпигунський'' чи ''терористичний'' характер діяльності заарештованих. Порівняльний аналіз архівно-кримінальних справ засвідчив, що до ''групи ризику'' у театральному середовищі потрапляли керівні кадри театрів – директори, художні керівники, режисери тощо. Серед розстріляних театральних діячів значну частку становили актори Польського державного театру УРСР. У свою чергу, це можна розглядати як результат репресій за національною ознакою у контексті проведення ''польської національної операції''.
Ключові слова: Великий терор, театр, репресії, контрреволюційна діяльність.
Accusations Against Theater Workers, executed in Kyiv During the Great Terror, 1937-1938
The purpose of the research is to determine the nature of the accusations against theater workers – their political views, signs of repression by nationality or cultural background, presence / absence of a professional component; identify probable motives and formal reasons for the arrests; to find out the peculiarities of investigating against theater actors. Methodology and methods. The author used the structural-system method of data processing. This method allowed to generalise the information about the political background of accusations and get a synthesis image of repressions in theater. Key accent the author made on the inner critics of the archival-criminal cases, in particular, on the identification of inconsistencies and contradictions documents. Conclusions. All the archival-criminal cases, which the author worked on, contain the signs of falsification of the investigation. Falsification and distortion of the facts were carried out by the State Security Service of the NKVD of the UkrSSR. There is evidence proving that all charges of theatrical figures sentenced to death were a manifestation of political, social or national repression. The author concluded that the professional activities of the persons involved in the cases only partially influenced the accusations. All this is evidenced by the progress of the investigation aimed at obtaining ''evidence'' of the ''counter-revolutionary'', ''spy'' or ''terrorist'' nature of the activities of the arrested. A comparative analysis of archival-criminal cases revealed that theatrical executives - directors, art-directors, and so on - came to the ''risk group'' in the dramatic community. Actors of the Polish State Theater of the USSR made up a significant share of the shootings of theatrical figures. This, in turn, was the result of repression on a national ground in the context of the ''Polish national operation''.
Keywords: Great terror, theater, repressions, counter-revolutionary activity.
Бривко М.. Політичні репресії 1920–1930-х рр. у контексті мікроісторичного дослідження: місто Сніжне Донецької області
Метою статті є дослідження перебігу політичних репресій 1920– 1930-х рр. у радянській провінції на прикладі невеликого шахтарського міста Сніжне Донецької області. Зокрема, проаналізувати вплив політичних репресій на громаду міста та соціально-економічний розвиток шахтарського регіону. Методологія і методи. Методологічною основою дослідження стали принципи історизму та об’єктивізму. Застосування мікроісторичного підходу дало можливість поглянути на механізм втілення і використання політики державного терору у 1920–1930-х рр. на прикладі конкретної міської громади. Для опрацювання виявлених джерел автор використав проблемно-хронологічний, порівняльний, статистичний методи. Висновки. Політичні репресії 1920–1930-х рр. не могли істотно вплинути на темпи промислового розвитку міста Сніжне Донецької області. Важкі умови праці, низька механізація вугільних підприємств, "стаханівські" методи праці, висока аварійність й певні геологічні умови знижували темпи видобутку вугілля, а також провокували значну плинність кадрів на вугільних підприємствах. Це давало підстави для фальсифікації кримінальних справ органами ДПУ– НКВС, насамперед проти найдосвідченіших працівників вугільної галузі. Крім того, репресії нагнітали почуття страху серед громади. "Боротьба з ворогами народу" перетворилася на механізм психологічного тиску на свідомість людей з метою тримання їх у покорі до радянської влади й сталінського режиму зокрема. Автор робить висновок, що ці явища дещо нівелювалися і певним чином компенсувалися значними державними капіталовкладеннями у вугільну промисловість Донбасу. Інтенсивний соціально-економічний і промисловий розвиток міста у цей час був досягнутий за рахунок залучення великої кількості трудових ресурсів, жорсткого контролю та адміністративного тиску на тлі політики державного терору.
Ключові слова: політичні репресії, 1920-1930 рр., Сніжне, "ворог народу", вугільна промисловість, Донбас.
Political Repressions in 1920–30th in the Framework of Micro-Historical Research: Snizhne, Donetsk Region
The purpose of the study is to trace the process of political repressions in 1920–1930th in the Soviet province. The showcase for the research is a small mining town in Donetsk region Snizhne. The aim was also to analyse the effect that political repressions had on the town community and social and economic development of the region. Methodology and methods. The methodological basis of the study was the principles of historicism and objectivism. The use of a microhistorical approach made it possible to look at the mechanism of implementation and use of state terror policy in the 1920–30th on the example of a Snizhne urban community. The author used problem-chronological, comparative and statistical methods to work out the found sources. Conclusions. Political repressions could not influence the rates of industrial development of the town much. Severe working conditions, low mechanisation of coal mines, "Stakhanov’s" methods of work, high accident rate and certain geological conditions reduced the rate of coal production and provoked a significant turnover of personnel at coal enterprises. These circumstances created the ground for falsifications of criminal cases by the state security services. The target was the most experienced part of the stuff in mining. Repressions led to a growing fear among the community. Fighting the "enemies of the people" become a mechanism of psychological pressure to keep people in submission to the Soviet authorities and the Stalinist regime. The author concludes that the repressions have been somewhat offset by significant state investments in the Donbas coal industry. Intensive socio-economic and industrial development of Snizhne at this time was achieved by attracting a large number of labour resources, tight control and administrative pressure against the backdrop of state terror policy.
Keywords: political repressions, 1920–1930, Snizhne, "enemy of the people", coal mining industry, Donbas.
Рубльов О.. "Заборона українства 1931 року" – Федір Савченко (1892–1938): спроба біографії ученого
Мета – на підставі опублікованої літератури, архівних джерел та нової просопографічної інформації здійснити реконструкцію біографії Федора Яковича Савченка – одного з найближчих співробітників академіка М. Грушевського доби після приїзду його в УССР 1924 р. й спроби формування ''київської школи'' видатного історика. Автором використані архівні матеріали Центрального державного архіву громадських об’єднань України, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального державного історичного архіву України, м. Київ, та Галузевого державного архіву Служби безпеки України, а також наявна на сьогодні вітчизняна та зарубіжна історіографія питання. Методологія і методи. У розвідці використані антропологічний та просопографічний підходи під час відтворення основних етапів біографії Федора Савченка та його дружини Ольги Савченко (Зисс). Були задіяні біографічний, проблемно-хронологічний, конкретно-пошуковий, історико-генетичний, порівняльного аналізу, лінійно-хронологічний методи, методи психологічної та історичної реконструкції. Висновки. Доведено, що Федір Савченко був небуденною людиною. Попри здавалося б відведену йому зовні другорядну роль особистого секретаря й ''аташе'' Михайла Грушевського, він був самодостатньою особистістю й ученим, який окреслював власну наукову стратегію, намагаючись максимально використати наявні у совєтській дійсності доби примарної ''українізації'' 1920-х років можливості. Зрештою, особиста енергія й ініціативність Ф. Савченка, без перебільшення, дозволяли доволі ефективно функціонувати складному механізму історичних установ М. Грушевського у далеко не завжди сприятливій (іноді й відверто ворожій) академічній атмосфері середини 1920-х – початку 1930-х рр. Зрозуміло, що діяв він з доручення свого керівника, який легітимізував його місію, але не був тінню очільника Історичної секції, а завжди виявляв власну ініціативу, що принаймні до 1930 р. гарантувало успіх його діям. Вічним пам’ятником його наукової діяльності стали піонерська монографія ''Заборона українства 1876 р.: До історії громадських рухів на Україні 1860–1870-х рр.'' (1930) та повернутий в Україну архів О. Бодянського.
Ключові слова: Савченко Федір Якович (1892–1938), Ольга Савченко (Зисс), Історична секція ВУАН, ''Заборона українства 1876 р.'', Михайло Грушевський, репресії.
''Prohibition of Ukrainianity in 1931'' by Fedir Savchenko (1892–1931). The Draft of the Scientists’ Biography.
The purpose is to reconstruct the biography of Fedir Savchenko. The authors’ attempt is based on published literature, archival sources and new prosopographic information. He was one of the closest employees of Academician M. Hrushevskiy after his arrival in the USSR in 1924 and during his tries to establish a ''Kyiv school''. The author has used materials from the Central State Archives of Ukraine, State Archives of State Security Service of Ukraine, and also existing historiography of the matter. Methods and methodology. The anthropological and prosopographic approaches were used in the exploration of the main stages of the biography of Fedir Savchenko and his wife Olha Savchenko (Zyss). Biographical, problemchronological, specific-search, historical-genetic, comparative analysis, linear-chronological methods, methods of psychological and historical reconstruction were involved. Conclusions. The author proves that Fedir Savchenko was not an ordinary person. He played a secondary role of personal secretary and ''attache'' of Mykhailo Hrushevskiy. In fact, he was a self-sufficient personality and scientist, who outlined his scientific strategy, trying to maximise the opportunities available in the Soviet reality of the ghostly ''Ukrainianization'' of the 1920s. Personal energy and initiative of Fedir Savchenko raised the possibility of the efficient functioning of the complicated mechanism of historical institutions, patronised by Mykhailo Hrushevskiy, in the atmosphere of hostility during the mid-1920s – early 1930s. Obviously, he acted on the instructions of his boss, who legitimised his mission, but was not a shadow of the head of the Historical Section, and always showed his initiative, which at least until 1930 guaranteed the success of his actions. An eternal monument to his scientific work was the pioneering monograph ''The Prohibition of Ukrainianity in 1876: Towards a History of Public Movements in Ukraine in the 1860s–1870s'' (1930) and the return of the archives of Osyp Bodiansky to Ukraine.
Keywords: Fedir Savchenko (1892–1938), Olha Savchenko (Zyss), Historical Section of All-Ukrainian Academy of Sciences, ''Prohibition of Ukrainianity in 1876'', Mykhailo Hrushevskiy, repressions.
Шептицька Т.. Українські гумор і сатира у період сталінського терору (за матеріалами архівно-кримінальних справ Юрія Вухналя, Василя Чечвянського, Юхима Ґедзя)
Мета – на основі матеріалів архівно-кримінальних справ українських сатириків і гумористів 1920-х – 1930-х рр. дослідити перебіг масових політичних репресій стосовно провідних українських літераторів доби ''Розстріляного відродження''. На прикладі конкретних постатей не лише відтворити останні місяці їхнього життя, а й розкрити методи оперативної роботи співробітників НКВС із мистецьким середовищем радянської України, змоделювати життя письменницької спільноти під прицілом комуністичних спецслужб. Методологія та методи. Авторка використала антропологічний і просопографічний підходи. Для реалізації означеної мети були задіяні біографічний, проблемно-хронологічний, конкретно-пошуковий та герменевтичний методи. Висновки. Архівно-кримінальні справи гумористів Юхима Ґедзя, В. Чечвянського, Юрія Вухналя, розстріляних у 1937 р. у Києві, фактично не були предметом окремого наукового дослідження. Авторка на підставі виявлених матеріалів, більшість яких вводиться до наукового обігу вперше, уточнила біографічні відомості про репресованих письменників, зокрема, в частині дат і обставин арештів. Зіставляючи архівно-кримінальні справи репресованих сатириків, вдалося заповнити окремі інформаційні прогалини, а також змоделювати коло інтересів, обговорюваних літературним середовищем питань у період згортання національного будівництва та посилення тиску радянських репресивних органів. Авторка дослідила варіативність моделей поведінки заарештованих гумористів, що включали як цілковите визнання провини, так і цілковите заперечення. Жодна із моделей не виявилася для митців рятівною, що свідчить про жорстокість радянської влади та недотримання комуністичним режимом елементарних прав людини. Проте способи поводження на допитах Юхима Гедзя, В. Чечвянського, Юрія Вухналя додали додаткових штрихів до їх творчої біографії та просопографічних портретів.
Ключові слова: Розстріляне відродження; гумор; сатира, Великий терор; Биківня; політичні репресії.
The Ukrainian humor and satire during the Stalin terror (based on materials of archival and criminal cases of Yuri Vukhnal, Vasil’ Chechvyansky, Yukhym Gedz)
The goal is using the materials of archival and criminal cases of Ukrainian satirists and comedians of the 1920-s – 1930-s to investigate the course of mass political repressions against the Ukrainian writers, who works in the era of the ''Executed Renaissance''. By the example of Yuri Vukhnal, Vasil’ Chechvyansky, Yukhym Gedz to recreate the last months of their lives, to show the methods of work of the NKVD with the artistic environment of Ukraine, to simulate the life of the writing community under the gun of repressive intelligence services. Conclusions. The archival-criminal cases of the humorists Yukhym Gedz, V. Chechvyanskiy, Yuri Vukhnal, who were shot in Kyiv in 1937, in fact were not the subject of a separate scientific study. The author, based on the different materials, most of which are introduced for the first time, have clarified the biographical information on the repressed writers, in particular, regarding the dates and circumstances of the arrests. Comparing archival-criminal cases of the repressed satirists, it was possible to fill in some information gaps, as well as to simulate the range of interests discussed by the literary environment of issues during the period of collapse of national construction and increasing pressure of Soviet repressive bodies. The author examined the variations in the behavior of arrested humorists, which included both full plea and denial. None of the models proved to be a lifeline for the artists, which testifies to the brutality of the Soviet authorities and the observance of basic human rights by the communist regime. However, behaviors during the interrogations by Yuhim Gedz, V. Chechvyanskiy, Yuri Vukhnal added additional touches to their creative biography and prosopographic portraits.
Keywords: Executed Renaissance; humor; satire; The Great Terror; Bykivnia; mass political repressions.
Кокін С.. Процес відкриття доступу до документів комуністичних спецслужб в Україні (середина 1990-х – середина 2000-х рр.)
Мета. Спираючись на власний досвід науковця і одного з керівників ГДА СБ України, автор здійснює спробу з’ясувати історичні передумови і головні фактори, що обумовили процес передачі на державне зберігання та відкриття доступу до архівів радянських органів держбезпеки, успадкованих СБ України та державними архівами України, у 1990-х – першій половині 2000-х рр. Методологія та методи. Виокремлюючи основні етапи відкриття архівів колишнього КДБ УРСР, автор використав проблемно-хронологічний метод, методи соціально-психологічної та історичної реконструкції, а також виклад матеріалу від першої особи. Висновки. Важливим чинником відкриття доступу до архівних документів органів ВУНК–КДБ УРСР був процес реабілітації жертв політичних репресій в СРСР. Зі здобуттям незалежності України було ухвалене рішення про передачу архівів ліквідованого КДБ УРСР на постійне державне зберігання. Через матеріально-технічні причини це рішення було виконано лише частково, що призвело до розпорошення архівної документації. Надання широкого доступу до архівних документів почалося з архівних кримінальних і слідчих справ на реабілітованих осіб, зокрема, у рамках програми з підготовки науково-документальної серії книг ''Реабілітовані історією''. Розсекречення і оприлюднення архівних документів, що від 1994 р. зберігалися у ГДА СБ України, відбувалося у зв’язку з виконанням службових завдань архівом як підрозділом центрального управління СБ України. Важливим завданням було забезпечення науково-видавничої діяльності ГДА СБ України, зокрема видання науково-документального журналу ''З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ''. Результатом плідної співпраці істориків і архівістів стало розширення кількості архівних фондів, видів архівних справ і документів, що були введені до відкритого обігу. Це створило сприятливі умови для подальшого відкриття широкого доступу до архівних документів.
Ключові слова: архіви, СБ України, відкриття, доступ, політичні репресії.
The Process of Opening Access to The Communist Secret Service Documents in Ukraine (mid-1990th – mid-2000th)
Purpose of the article. The author attempts to find out the historical prerequisites and main factors that led to the process of transfer to state storage and opening access to the archives of the Soviet security agencies inherited by the Security Service of Ukraine and the state archives of Ukraine in 1990th – mid-2000th. In the survey, the author grounds on his experience as a historian and as one of the chiefs of the Archives of the State Security Service of Ukraine. Methodology and methods. While identifying the main stages of opening the archives of the former KGB of the Ukrainian SSR, the author used the problem-chronological method, methods of social-psychological and historical reconstruction, as well as the presentation of material from the first person. Conclusions. One of the essential factors of opening access to archival cases was the process of rehabilitation the victims of political repressions in USSR. After Ukraine got independence, it was decided to transfer the archives of the liquidated KGB for permanent public storage. Due to logistical reasons and physical facilities, this decision was only partially implemented, leading to the spillage of archival documentation. Providing broad access to archival documents began with archival criminal and investigative cases on rehabilitated persons, in particular as part of the program for the preparation of a scientific and documentary series of books ''Rehabilitated by History''. The declassification and disclosure of archival documents stored in the Archives of the State Security Service of Ukraine since 1994 was a part of performing the official tasks by the archive as a unit of the central administration of the Security Service of Ukraine. An important task was to ensure the scientific and publishing activities of the State Security Service of the Security Service of Ukraine, in particular, the publication of the scientific-documentary journal ''From the archives of the VUCHK–GPU–NKVD–KGB''. The fruitful cooperation of historians and archivists has resulted in the expansion of the number of archival holdings, types of archival cases and documents that were introduced before the open circulation. This cooperation created favourable conditions for further opening of broad access to archival documents.
Keywords: archives, State Security Service of Ukraine, opening access, political repressions.
Золотарьов В.. Накази по особовому складу НКВС як джерело до вивчення кадрів радянської держбезпеки доби Великого терору 1937–1938 рр.
Мета - дослідити накази по особовому складу НКВС СРСР і УРСР у 1937– 1938 рр. як джерела до вивчення чекістських кадрів доби Великого терору; розглянути специфіку складання наказів по особовому складу та їхній різновиди, з’ясовувати відповідність цих наказів тогочасній організаційній структурі та реальному часу перебування чекістів на конкретних посадах, означити типові помилки та неточності, що траплялися у цих документах. Методологія та методи. Методологічною основою дослідження стали принципи конкретно-історичного підходу, об’єктивності, всебічності та цілісності джерела / групи джерел. Для підготовки дослідження та написання статті застосовувалися біографічний, проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний методи. Висновки. Відзначаючи чималий інформаційний потенціал наказів НКВС СРСР та НКВС УРСР по особовому складу, автор акцентував увагу на таких нюансах: фактичне перебування на посаді не завжди збігалося з датами, зазначеними у наказах; посади, з яких співробітники призначалися на нові, як і посади з яких вони звільнялися з НКВС, інколи виявлялися помилковими; зазначені у наказах НКВС УРСР упродовж літа 1938 р. посади співробітників не завжди відповідали існуючій на той час організаційній структурі органів державної безпеки республіки; чимало кадрових призначень другої половини 1937 р. і 1938 р. не оформлювалися відповідними наказами по особовому складу і не фіксувалися в особових справах; відомості про арешти співробітників у наказах по особовому складу неповні та не відповідають загальній кількості репресованих. Отже, лише комплексний аналіз архівних документів (накази по особовому складу НКВС СРСР і НКВС УРСР, накази по обласним управлінням НКВС; оперативні накази НКВС, особові і кримінальні справи, партійні документи) дозволить відновити достеменну біографію співробітника НКВС.
Ключові слова: наказ по особовому складу, НКВС СРСР, НКВС УРСР, співробітник, призначення, звільнення.
Orders on NKVD Personnel as a Source for Researching of Soviet State Security Staff During the Great Terror
The purposes of the article are as following: to investigate the orders on the personnel of the NKVD of the USSR and the USSR in 1937–1938 as sources for the study of the Chekist personnel of the Great Terror; to consider the specifics of drafting personnel orders and their different types; to find out their compliance with the current organisational structure and the real-time of stay of the Chekists in charge; to identify the typical mistakes and inaccuracies in orders. Methodology and methods. The principles of a specific historical approach, comprehensiveness and integrity of the source, or group of them created the methodological basis of the study. The author also used biographical, problem-chronological, comparative-historical methods. Conclusions. Noting the considerable information potential of the staff orders of the NKVD of the USSR and the NKVD of the UkrSSR, the author emphasised the following nuances: the actual tenure does not always coincide with the dates specified in the orders; previous and new appointments sometimes found to be erroneous; the positions of employees indicated in the orders of the NKVD of the USSR for the summer of 1938 did not always correspond to the organisational structure of the state security bodies existing at that time; many staff appointments of the second half of 1937 and 1938 were not drawn up by appropriate staff orders and were not recorded in personal files; information on arrests of staff members in orders on personnel is incomplete and does not correspond to the total number of repressed. Therefore, only a comprehensive analysis of archival documents (staff orders of the NKVD of the USSR and NKVD of the UkrSSR, rules on regional management of the NKVD; operational orders of the NKVD, personal and criminal cases, party documents) would allow restoring the relevant biography of the NKVD employeуs.
Keywords: personnel order, NKVD of the USSR, NKVD of the UkrSSR, employee, appointment, dismissal.
Лясковська С.. Інформаційні можливості особових справ співробітників органів держбезпеки щодо вивчення історії радянських спецслужб
Мета дослідження – встановити інформаційний потенціал особових справ співробітників радянських органів державної безпеки для дослідження історії спецслужб радянської доби. Методологія дослідження спирається на принципи об’єктивності, системності, діалектики, історизму та міждисциплінарності. Дослідження базується на історичних методах: проблемно-хронологічному, історико-порівняльному, інституційному, історичної антропології (осмислення мотивів, прагнень, поглядів, соціокультурних стереотипів поведінки співробітників спецслужб), а також історико-правових методах. Наукова новизна: проведено джерелознавчий аналіз особових справ, виявлені інформаційні можливості документів, що містяться у них; наведені приклади використання інформації з особових справ для уточнення деяких аспектів історії радянських органів державної безпеки та історії України. Висновки. Особові справи співробітників органів державної безпеки є потужним за інформаційною насиченістю масивом документів архівів радянських спецслужб. Перспективи, які відкриваються перед істориками, котрі вивчають особові справи, є набагато ширшими, ніж вивчення біографій колишніх співробітників, складених та оприлюднених у різні часи. Інформація, що міститься в офіційних документах та документах особистого походження, може стати об’єктом дослідження історії повсякденності (визначення умов життя, праці, відпочинку та лікування співробітників; а також факторів, що впливали на їхні морально-психологічні характеристики та поведінку) та історії спецслужби як у широких хронологічних межах, так і у більш вузьких, прив’язаних до певних періодів їхнього функціонування. Верифікація архівних документів різного походження допоможе заповнити інформаційні лакуни щодо визначення функцій окремих структурних підрозділів органів державної безпеки, встановити дати створення республіканських органів, уточнити/спростувати неправдиву інформацію, поширену у спеціальній історичній літературі.
Ключові слова: особова справа, послужний список, анкета спеціального призначення, спеціальна перевірка, атестування.
Informative value of personnel records of state security bodies officials for studying Soviet secret services history
Research aim – to carry out the historiographic analysis of Soviet state security bodies officials’ personnel records, to define the informative value of official and personal documents contained in them. The research methodology is founded upon the principles of objectivity, systematicity, dialectics, historicism and interdisciplinarity. The study is based on the historical: problematic-chronological, comparative-historical, institutional, historical-anthropological (comprehension of motives, aspirations, views, social and cultural behavior stereotypes of secret service employees) as well as historical and legal methods. Scientific novelty: the historiographic analysis of personnel records has been carried out, informative value of documents, contained in them has been defined, the examples of using information from personnel records for elaborating some aspects of Soviet state security bodies history and the history of Ukraine have been given Conclusions. Personnel records of state security bodies officials is an extremely informative document collection of Soviet secret services archives. The prospects that open up to historians studying personnel records are much broader than studying the biographies of former employees compiled and published at different times. Information, contained in official and personal documents can become the subject of research into the history of everyday life (determining the conditions of life, work, rest and treatment of employees, as well as factors that influenced their moral and psychological qualities and behavior) and the history of the intelligence services within broad and narrow chronological framework, related to specific periods of their functioning. Verification of archival sources of various origin will help to fill the information gaps as for defining the functions of state security bodies individual structural units, identify the date of republican bodies foundation, clarify or even refute some false information spread in special literature on history.
Keywords: personnel record, service record, special-purpose resume, background check, effectiveness report.
Давидюк Р.. Архівно-кримінальні справи як джерело вивчення історії української політичної еміграції у Волинському воєводстві
Мета – дослідити персоніфікаційний та інформаційний потенціал архівно-кримінальних справ як джерела до вивчення історії міжвоєнної української політичної еміграції у Волинському воєводстві, простежити радянську репресивну політику стосовно її представників. Методологія та методи. Для реалізації поставленої мети використано біографічний, проблемно-історичний, пошуковий методи, а також метод мікроісторії, верифікації джерел та історичної реконструкції. У підготовці наукової статті авторка послуговувалася просопографічним підходом. Висновки. Важливим джерелом для дослідження історії міжвоєнної української політичної еміграції у Волинському воєводстві є комплекс архівно-кримінальних справ (АКС), заведених органами НКВС на її учасників після 1939 р. Неупереджений аналіз та верифікаці цих справ дозволили уточнити історичну реконструкцію, персоніфікувати діячів міжвоєнної політичної української еміграції у регіоні, почасти прослідкувати їх подальшу долю, відтворити широку панораму працевлаштування на території Волинського воєводства, доповнити картину громадсько-політичної діяльності, як у період Української революції 1917–1921 рр., так і у міжвоєнний час. Інформаційним потенціалом насичені власноручні свідчення, автобіографії політичних емігрантів, які дозволяють детально відтворити мозаїку пережитих подій, демонструють польську дійсність на Волині очима конкретної людини. Комплекс АКС на діячів УНР та Української Держави ілюструє через долю особи механізми державного терору, дозволяє усвідомити масштаби репресій проти цієї категорії людей і зробити висновок, що у 1939–1941 рр. середовище української політичної еміграції на території Західної Волині було ліквідовано.
Ключові слова: архівно-кримінальні справи, українська політична еміграція, Волинське воєводство, "радянізація", політичні репресії, НКВС.
Archive - criminal cases as a source for studying the history of Ukrainian political emigration in the Volyn Voivodeship
The goal is to investigate the personification and informational potential of archivе-criminal cases as a source for studying the history of the inter war Ukrainian political emigration in the Volyn Voivodeship, and to trace the Soviet repressive policy towards its representatives.Methodology and methods. To achieve this goal, we used biographic, problem-historical, search methods, as well as the method of microhistory, verification of sources and historical reconstruction. In preparing a scientific article, the author used a prosopographic approach.Findings. An important source for studying the history of inter-war Ukrainian political emigration in the Volyn Voivodeship is the complex of archivеcriminal cases (ACS), instituted by the NKVD authorities for its participants after 1939. An impartial analysis and verification of these cases made it possible to clarify the historical reconstruction and personify the figures of the inter-war political emigration in region, partly follow their fate, recreate a wide panorama of employment in the Volyn Voivodeship, complement the picture of public political activity, both during the Ukrainian Revolution of 1917–1921, and in the interwar period. The informational potential is saturated with hand-written testimonies, autobiographies of political emigrants, which allow us to more fully recreate the mosaic of past events, demonstrate Polish reality in Volhynia through the eyes of a specific person.The AKC complex on the leaders of the UPR and UD illustrates the mechanisms of state terror through the fate of a person, allows us to understand the scale of repression against this category of people and conclude that in 1939–1941. The environment of Ukrainian political emigration in the territory of Western Volhynia was eliminated.
Keywords: archivе-criminal cases, Ukrainian political emigration, Volyn Voivodeship, "Sovietization", political repression, NKVD.
Петров Н.. Знищення архівних документів КДБ СРСР (1954–1991 рр.)
Мета статті – дослідити мотивацію і підґрунтя процесу знищення значної кількості документів комуністичних спецслужб упродовж 1954– 1991 рр. Методологія та методи. Застосовуючи герменевтичний підхід, автор дослідив обставини формування, зберігання і перебіг процесу знищення значного документального масиву комуністичних спецслужб. Для досягнення зазначеної мети автор використав проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, статистичний методи та метод узагальнення і систематизації. Висновки. Науковцям до останнього часу не були відомі кількісні характеристики документального масиву комуністичних спецслужб. Автор розкрив основні мотиви тривалого збереження у період правління Й. Сталіна чималої кількості справ із компрометуючою інформацією як на пересічних радянських громадян, так і на представників партійно-радянського апарату. Значна частина цих відомостей була зібрана під час Великого терору 1937–1938 рр., коли до арештованих громадян застосовувалися методи психологічного тиску та фізичні тортури. Після припинення масових операцій наявні матеріали надавали підстави для негайного арешту "скомпрометованих" громадян. Під час правління М. Хрущова саме цей фактор став причиною масового знищення документів періоду сталінської доби. Зокрема, були спалені справи оперативного обліку на більшість кремлівських очільників, працівників центрального та регіонального партійно-радянського апарату. Для запобігання накопичення компрометуючої інформації були запровадженні граничні терміни зберігання окремих категорій справ оперативного обліку, особових та робочих справ агентів тощо. Демократизація країн Східної Європи другої половини 1980-х рр., захоплення архіву Міністерства державної безпеки НДР зумовили ухвалення керівництвом КДБ СРСР наказів про масове знищення окремих категорій документів. Розпад СРСР призупинив знищення документів, але значна частина документального спадку комуністичної спецслужби безповоротно втрачена.
Ключові слова: Великий терор, комуністичні спецслужби, ВЧК, МДБ, КДБ, архівні документи.
The Annihilation of Archival Documents of KGB of URSR (1954–1991)
The purpose of the article is to investigate the motivation and the background of the process of destroying a large number of documents of Communist intelligence services during 1954–1991. Methodology and methods. The author used the hermeneutical approach to investigate the circumstances of formation, preservation of documental corpus and the process of destruction of the huge number of documents of Communist secret services. The author used problem-chronological, comparative-historical, statistical methods and method of generalization and systematization to achieve the goal of the survey. Conclusions. Until recent times historians have not known the quantitate characteristics of the documental corpus of the of Communist secret services. The author highlighted the principal motives of the prolonged preservation of files with compromising information on both ordinary Soviet citizens and representatives of the party-Soviet apparatus during Stalin’s rule. This data was collected mainly during the Great terror in 1937–1938 when arrested citizens were tortured physically and psychologically. Following the cessation of mass terror, the available materials provided grounds for the immediate arrest of "compromised" citizens. Intimes of Khrushchev’s rule, that caused the mass destruction of Stalinera documents. In particular, the files of operative accounting for the majority of Kremlin leaders, employees of the central and regional party-Soviet apparatus were burned. In order to prevent the accumulation of compromising information, the time limits for storing specific categories of operational accounting, personal and work agents’ agents were introduced. The democratization of Eastern European countries in the second half of the 1980s, the seizure of the archive of the Ministry of State Security of the GDR led to the adoption of orders for mass destruction of certain categories of documents by the leadership of the KGB of the USSR. The collapse of the USSR halted the destruction of the documents. However, much of the documentary legacy of the communist special services was lost permanently.
Keywords: Great Terror, Communist secret services, Cheka, MGB, KGB, archival documents.
