Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (59), 2023

Покарання за віру: переслідування священника... 135 Д. Карпенко перебував у шлюбі, його дружина Ганна Ми- колаївна Карпенко (1899 р. н.) народила двох доньок – Лідію (1917 р. н.) та Ростиславу (1922 р. н.)14. Згідно твердження З. Шалівської, Д. Карпенко не лише прагнув розбудови незалежної України, але й був особистістю з високоморальними якостями. Він заборонив брати плату за будь-які треби з бідних та сиріт у межах свого храму, а також утримував просвітянський хоровий колектив і драмгурток. Для зацікавлення молоді на репетиціях вивчали не тільки церковні, але й українські народні пісні. У 1926 р. священник організував урочистий приїзд до Підлипненської Свято-Мико- лаївської церкви митрополита УАПЦ Василя Липківського15. Саме через активну просвітницьку та проукраїнську ді- яльність Д. Карпенка співробітники місцевого апарату Дер- жавного політичного управління УСРР (далі – ДПУ УСРР) 5 жовтня 1926 р. відкрили кримінальну справу16. Згідно з свідчень Кирила Михайловича Вокота та Пилипа Пилипови- ча Кулика, священник агітував місцеве населення розмовляти виключно українською мовою та сповідатися саме у храмах УАПЦ. Така українізація, на думку священника, мала б об’єд- нати народ та Церкву і посприяти формуванню української державності17. Обурена арештом чоловіка, Г. Карпенко звернулася 23 люто- го 1926 р. з листом до Конотопського окружного прокурора: «Четвертий місяць як мій чоловік Дмитро Карпенко сидить у Бупрі (Будинку примусових робіт) по обвинуваченню ст. 69, і я вважаю, що обвинувачення неправдиве […] Ласкаво прошу товариша прокурора звільнити мого чоловіка з-під арешту […]»18. __________________________________ 14 ГДА СБ України, ф. 6, оп. 1, спр. 75990-фп, арк. 104. 15 Шалівська З.В., Акічев Ш.М., Мороз Л.П. Конотопщина – рідний край. – С. 137. 16 ГДА СБ України, ф. 6, оп. 1, спр. 75990-фп, 362 арк. 17 Там само, арк. 51. 18 Там само, арк. 186.