Валійськ а Марія, Валійськ ий Аркадій
Seção: 5C, номер сектору 5 (м. Савт-Бавнд-Брук, Нью-Джерсі (США))
40.544186°N, 74.523485°W
Pessoas
👩
Валійськ
Notas PessoaisМісце похованн я: м. Савт- Бавнд- Брук, Нью- Джерсі (США)
Адреса цвинтаря : м. Савт- Бавнд- Брук, штат Нью- Джерсі, 280 Main St, South Bound Brook, NJ 08880 (м. Савт- Бавнд- Брук, цвинтар Святого Андрія Первозва нного)
Стан могили: Інше
Статус оплати: Статус оплати невідоми й
Опис: Валійськ а Марія
Links externos
necropol is. uinp. gov. ua
👴
Валійськ
23.01.1894 – 1976
82 anos Nascido em: м. Чернігів Чернігів ська обл. м. Чернігів Morreu em: Нью- Йорк (США)
Notas PessoaisРанг або посада: старшина Армії УНР
Місце похованн я: Саут- Баунд- Брук (США)
Адреса цвинтаря : м. Савт- Бавнд- Брук, штат Нью- Джерсі, 280 Main St, South Bound Brook, NJ 08880 (м. Савт- Бавнд- Брук, цвинтар Святого Андрія Первозва нного)
Статус оплати: Статус оплати невідоми й
Інформац ія актуальн а станом на: 19. 08. 2020
Опис: Валійськ ий Аркадій (23. 01. 1894 — 1976, Нью- Йорк) — українсь кий військов ий діяч, старшина (офіцер) Армії УНР. Чоловік акторки Марії Валійськ ої. Після закінчен ня Чернігів ської гімназії був мобілізо ваний до Російськ ої Імперато рської армії. Офіцерсь кий чин поручник а отримав на фронті під час Першої світової війни. В 1917 році на чолі свого піхотног о батальйо ну перейшов до Українсь кої армії. У війні з військам и Червоної Росії поручник А. Валійськ ий відзначи вся в боях під Житомиро м. Закінчив ши викладац ькі курси, став інструкт ором у Школі підхорун жих у Житомирі . У 1919 році як командир сотні курсанті в брав участь у бойових діях Волинськ ої групи Армії УНР. Після передисл окації Житомирс ької школи підхорун жих до Кам'янця - Подільсь кого й перепроф ілювання її в Юнацьку (Юнкерсь ку) школу очолював курсантс ький курінь. Після катастро фи Армії УНР у кінці листопад а — на початку грудня 1919 року перебува в з Юнацькою школою в м. Ясло на територі ї Підкарпа тського воєводст ва Польщі. Від серпня 1920 року воював проти Червоної Росії з курсантс ьким куренем у складі відродже ної Армії УНР під командою генерала Михайла Омелянов ича- Павленка . Досяг звання підполко вника. Після відступу в кінці листопад а 1921 за ріку Збруч на територі ю Польщі перебува в із своїми курсанта ми в концентр аційних таборах інтернов аних вояків Армії УНР у Ланьчуті , Вадовиця х і Каліші. В Калішськ ому концтабо рі № 10 закінчив однорічн і Академіч ні курси Генштабу Армії УНР. Після звільнен ня вояків Армії УНР з концтабо рів у 1924 році працював у Польщі. В 1926 році записавс я на контракт у службу у Війську Польсько му. Служив в 81- му піхотном у полку в м. Гродно (Західна Білорусь ) в званні майора. У 1931 році А. Валійськ ий успішно закінчив дворічну Вищу Військов у Школу у Варшаві (Академі ю Генштабу Війська Польсько го). У вересні 1939 року в складі частин Війська Польсько го обороняв Варшаву від німців. У кінці вересня після здачі Варшави поранени м попав у німецьки й полон й перебува в у офлагу «А» для офіцерів Війська Польсько го в Лукенвал ьді під Берліном . У 1940 році ротмістр Абверу й колишній хорунжий Галицько ї Армії Олександ р- Іван Пулюй- Пухер звільнив полковни ка А. Валійськ ого з полону й доставив разом з Борисом Барвінсь ким і Яковом Гальчевс ьким (Войнаро вським) до Варшави. У Варшаві полковни к А. Валійськ ий співпрац ював під час німецько ї окупації з Головним Отаманом Армії УНР Андрієм Лівицьки м і Військов им міністро м Володими ром Сальськи м. У березні 1945 року Головний Отаман А. Лівицьки й підвищив полковни ка Аркадія Валійськ ого до рангу генерала - хорунжог о, а організа тор Українсь кої Націонал ьної Армії в Збройних силах Німеччин и генерал- поручник Павло Шандрук призначи в його керівник ом Штабу УНА. Разом з генерало м П. Шандруко м вони прийняли у Південні й Австрії присягу 1- ї Українсь кої дивізії УНА (колишнь ої 14- ї Гренадир ської дивізії Зброї СС «Галичин а») на вірність Україні, вийшовши з підпоряд кування Зброї СС. Разом з 1- ю Українсь кою дивізією і Штабом УНА генерал А. Валійськ ий здався 9 травня 1945 року в полон Британсь кій армії. Перебува в разом з вояками Дивізії в концтабо рі в м. Ріміні в Італії. Після звільнен ня в 1948 році з британсь кого полону опікував ся ветеранс ькими організа ціями у Військов ому міністер стві УНР на еміграці ї. Автор спогадів з історії Визвольн их змагань українсь кого народу в 1917—192 1 роках, а також з періоду праці на посту керівник а Генштабу Армії УНР у Варшаві напередо дні Другої світової війни.
Links externos
necropol is. uinp. gov. ua
Адреса цвинтаря
Адреса цвинтаря
Criado: 24 mai. 2026Atualizado: 24 mai. 2026
Contacte-nos
Termos de Serviço
Política de Privacidade
• © 2026 OpenHeritage
• 🇺🇦 Orgulhosamente fabricado na Ucrânia
• v2.15.6