Зміст
Державний терор радянської доби
Бажан О. "Національні" операції НКВС на Київщині у 1937–1938 рр.: механізми реалізації та статистика — с. 5–48 · DOI
Щур Ю. Розшук організаторів осередків ОУН у Запорізькій області: від покарання до спроб інфільтрації у "закордонне націоналістичне середовище" — с. 49–76 · DOI
ТЕРОР І ПРОПАГАНДА
Кузіна К. "Чекістський календар": святкування пам’ятних дат ВЧК–ОГПУ–НКВД у СРСР у 1920–1930-ті рр. — с. 77–104 · DOI
Маєвський О. Фелікс Дзержинський – "перший чекіст" і "кривавий кат" крізь призму плакату і карикатури — с. 105–133 · DOI
Особа у контексті історії
Тинченко Я. Останні гетьманці: діяльність братів Сахно-Устимовичів в українському військовому русі 1917–1920 рр. — с. 134–152 · DOI
Разиграєв О. Степан Бойко (1901–1930): націонал-комуніст та політв’язень міжвоєнної Польщі — с. 153–176 · DOI
Рубльов О. "Наша людина у Берліні": Павло Ладан (1892–1933) – манівцями націонал-комунізму й кремлівської розвідки — с. 176–453 · DOI
З історії Другої світової війни
Contents
State terror of the soviet era
Bazhan Oleg «National» Operations in Kyiv Region in 1937–1938: Realization Mechanisms and Statistics — pp. 5–48 · DOI
Shchur Yuriy Detection for the Organizers of OUN Units in Zaporizhzhia Region: from Punishment to Attempts of Incorporation into the «Foreign Nationalist Community» — pp. 49–76 · DOI
TERROR AND PROPAGANDA
Kuzina Kseniia «The Chekist’s Calendar»: celebration of the commemorative dates devoted to Cheka–OGPU–NKVD in the USSR in the 1920s and 1930s — pp. 77–104 · DOI
Maievskyi Oleksandr Felix Dzerzhinsky the «first сhekist» and «bloody executioner» through the prism of poster and caricature — pp. 105–133 · DOI
The person in historical context
Tynchenko Yaroslav The Last Hetman Supporters: Sakhno-Ustymovych Brothers in Ukrainian Military Movement in 1917–1920 — pp. 134–152 · DOI
Razyhrayev Oleh Stepan Boyko (1901–1930): national communist and political prisoner of interwar Poland — pp. 153–176 · DOI
Rublov Oleksandr «Our Kind of Guy in Berlin»: Pavlo Ladan (1892–1933) on the Roundabout Ways of National Communism And Kremlin Intelligence — pp. 176–453 · DOI
The history of World War II
Анотації / Abstracts
Бажан О.. "Національні" операції НКВС на Київщині у 1937–1938 рр.: механізми реалізації та статистика
Мета дослідження – висвітлити процес підготовки та здійснення серії «лінійних» каральних акцій (німецька, польська, румунська, харбінська, латиська, грецька, болгарська, іранська, китайська, єврейська, чеська) у Київській області у добу Великого терору, проаналізувати технологію «вилучення» з радянського соціуму інонаціонального елементу, характер висунутих звинувачень громадянам іноземного походження. Методологія та методи. Для досягнення наукової мети дослідження автор, окрім загальнонаукових методів (системний аналіз, синтез, індукція і дедукція), використав спеціальні історичні методи. Опрацювання архівних матеріалів здійснено завдяки методам джерелознавчого аналізу – верифікації і класифікації джерел, встановлення місця і часу походження документа. Метод узагальнення і систематизації та статистично-аналітичний метод застосовано для з’ясування динаміки репресивних акцій у Київській області. Висновки. «Національні» операції НКВС були ключовою складовою Великого терору на Київщині у 1937–1938 рр. Репресії по національних лініях були санкціоновані вищим партійно-радянським керівництвом СРСР. Лінійні каральні акції, спрямовані проти осіб німецької, польської, латиської, іранської, грецької, афганської національностей, опиралися на організаційні та розпорядчі документи політбюро ЦК ВКП(б) та НКВС СРСР. Вістря репресій було націлене на представників окремих титульних націй суміжних з СРСР держав, які жили на теренах Київської області. Разом з тим, жертвами національних операцій ставали місцеві жителі, які мали у цих країнах родичів та листувалися із ними. Вироки по «національних» операціях ухвалювала комісія НКВС і Прокурора СРСР («двійка»), Особлива нарада при НКВС СРСР та особливі «трійки». «Національні» операції НКВС у добу Великого терору на Київщині мали характер «етнічної чистки» й охопили 11 національних груп: поляки, німці, євреї, латиші, румуни, чехи, болгари, греки, молдавани, вірмени, китайці.
Ключові слова: «національні операції» НКВС, Великий терор, Київська область.
«National» Operations in Kyiv Region in 1937–1938: Realization Mechanisms and Statistics
The article aims to highlight the process of preparation and realization the series of «linear» punitive actions (German, Polish, Romanian, Harbin, Latvian, Greek, Bulgarian, Iranian, Chinese, Jewish, Czech) in Kyiv region in the days of Great Terror, to analyze the technology of «seizure» of a non-national element from the Soviet society, the nature of the accusations of citizens of foreign origin. Methodology and methods. To achieve the goal of the survey, the author used special historical methods, in addition to general scientific ones (system analysis, synthesis, induction and deduction). The processing of archival materials is carried out due to the methods of source analysis – verification and classification of sources, establishing the place and time of document origin. The method of generalization and systematization and the statistical-analytical method were used to determine the dynamics of repressive actions in Kyiv region. Conclusions. The «national» operations of the NKVD were a vital component of the Great Terror in the Kyiv region in 1937–1938. The top party and Soviet leaders sanctioned repression on the national ground. Lineal punitive actions against people of German, Polish, Latvian, Iranian, Greek, and Afghan nationalities were based on organizational and administrative documents of the Politburo of the Central Committee of the All-Union Communist Party of the Bolsheviks and the NKVD of the USSR. The point of repression was aimed at representatives of particular titular nations of the state’s adjacent to the USSR, who lived in the Kyiv region. At the same time, the victims of national operations were locals who had relatives in these countries and were in correspondence with them. Sentences for «national» operations were adopted by the commission of the NKVD and the Prosecutor of the USSR («dvoika»), a special meeting of the NKVD of the USSR and special «troika’s». The «national» operations of the NKVD during the Great Terror in the Kyiv region could be named «ethnic cleansings» and covered 11 national groups: Poles, Germans, Jews, Latvians, Romanians, Czechs, Bulgarians, Greeks, Moldovans, Armenians, and Chinese.
Keywords: «national operations», NKVD, the Great Terror, Kyiv region.
Щур Ю.. Розшук організаторів осередків ОУН у Запорізькій області: від покарання до спроб інфільтрації у "закордонне націоналістичне середовище"
Мета дослідження – на підставі аналізу документів радянських органів державної безпеки та наративних джерел дослідити здійснення спеціальних агентурно-оперативних заходів стосовно організаторів мережі підпілля ОУН на території Запорізької області. Методологія і методи. Провідними для дослідження стали принципи історизму та об’єктивності. Для досягнення визначеної мети використано комплекс загальнонаукових та спеціальних історичних методів наукового пізнання, зокрема хронологічного та порівняльно-історичного. Методи герменевтики та критичного аналізу історичного джерела були провідними під час аналізу документів радянських органів державної безпеки. Висновки. Автор встановив кількісний та персональний склад похідної групи ОУН, яка восени 1941 р. прибула до Запоріжжя для створення мережі націоналістичного підпілля у регіоні. Дослідницька увага також була зосереджена на агентурно-оперативних заходах, що здійснювалися співробітниками радянських органів державної безпеки для розшуку організаторів оунівських осередків у Запорізькій області. Причиною активного розшуку членів ОУН стало не лише покарання за боротьбу за незалежність України, яку чекісти інтерпретували як «антирадянську діяльність». Співробітники держбезпеки намагалися розширити можливості для інфільтрації в осередки української політичної еміграції. Оперативники КДБ вибудовували стратегію агентурно-оперативних заходів таким чином, щоб залучити до агентурної мережі колишніх керівників ОУН різного рівня, що на перспективу дозволило б проводити спеціальні заходи зсередини українських організацій та груп, які перебували у «західному світі».
Ключові слова: Запоріжжя, МДБ, КДБ, органи державної безпеки, ОУН, похідна група.
Detection for the Organizers of OUN Units in Zaporizhzhia Region: from Punishment to Attempts of Incorporation into the «Foreign Nationalist Community»
The article is based on the analysis of the documents of Soviet state security bodies. The research is to observe the retrieval processes of the underground network of OUN organizers on the territory of Zaporizhzhia oblast and the commitment of special intelligence and operational activities. Methodology and methods. The main methods of the research are principles of historicism and objectivity. To achieve the goal, a great complex of general and special historical methods of scientific knowledge, in particular, chronological and method of Comparative History, were used. Methods of hermeneutics and critical analysis of a historical source were the main for analyzing the documents of the Soviet state security bodies. Conclusions. In reliance on the documents of German and Soviet state security bodies and narrative sources, the author defined the quantitative and personal composition of the derived OUN group which arrived in Zaporizhzhia to create a network of the nationalized underground movement in the region in autumn 1941. The author focused on the intelligence and operational as well as other measures which were committed by personnel of the Soviet state security bodies to retrieve the organizers and participants of OUN in Zaporizhzhia oblast. The retrieval participants of OUN who established the nationalized underground movement on the territory of contemporary Zaporizhzhia oblast in the period of German occupation had the aim to punish them for anti-Soviet (independent) activity and to incorporate agents into centers of Ukrainian political emigration. The employees of KGB tried to build up a strategy of intelligence and to involve the leaders of OUN in Soviet intelligence as secret agents of KGB. Soviet state security bodies tried to incorporate them into the anti-Soviet organizations and groups which were located in Western Europe and the USA.
Keywords: Zaporizhzhia, RGB, MGB, state security bodies, OUN, derived group.
Кузіна К.. "Чекістський календар": святкування пам’ятних дат ВЧК–ОГПУ–НКВД у СРСР у 1920–1930-ті рр.
Метою дослідження є спроба проаналізувати процес меморіалізації подій, дотичних до діяльності радянських органів держбезпеки у 1920–1930-х рр. Основні питання, що розглядаються: які цілі переслідували владні структури, ініціюючи запровадження та святкування роковин ВЧК–ОГПУ–НКВД; у який спосіб створювалися нові ритуали; яке місце посіли «чекістські свята» у святковому радянському календарі і як взаємодіяли із іншими святами «патріотичного циклу»; яку роль вони відіграли у репрезентації легітимності та авторитету політичного режиму, що вдавався до терору. Методологія. Концепції хронотопу (часо-простору) М. Бахтіна та «режиму нового часу» А. Ассман виявилися корисними інструментами для дослідження радянських комеморативних практик, присвячених ВЧК–ОГПУ–НКВД. Висновки. «Чекістський календар» – це умовна назва сукупності дат та подій, що були пов’язані із карними органами СРСР у 1920–1930-ті рр. і відзначалися в СРСР як пам’ятні роковини. До них відносилися дні народження та смерті Фелікса Дзержинського, а також день створення ВЧК. Зазначені дати актуалізувалася через проведення урочистостей (святкова хода та збори), публікації у радянських ЗМІ, зміну топоніміки та інші заходи, приурочені до річниць. За двадцятирічний період був сформований відповідний святковий ритуал. У рамках радянської патріотичної традиції відбувалося конструювання героїчного наративу каральних органів. Образ Ф. Дзержинського відіграв провідну роль у героїзації ВЧК–ОГПУ–НКВД. Цей пропагандистський образ набув міфологізованих рис. Святкування пам’ятних дат переслідували кілька цілей. Зокрема, демонстрація авторитету та легітимності радянських органів держбезпеки; мобілізація населення на боротьбу із уявним ворогом; стигматизації ворогів, як дисциплінарна функція свят.
Ключові слова: Дзержинський, ВЧК–ОГПУ–НКВД, хронотоп, радянські свята.
«The Chekist’s Calendar»: celebration of the commemorative dates devoted to Cheka–OGPU–NKVD in the USSR in the 1920s and 1930s
The purpose of the article is chiefly to attempt to analyze the process of memorialization of events which were related to the activities of the Soviet secret police agency in the 1920s and 1930s. The main issues include what aims of the celebration of the anniversary of the Cheka–OGPU–NKVD initiated by the Soviet government were; how a new ritual was created; what place the «Chekist’s holidays» took in the Soviet festive calendar and how they interacted with other holidays of «patriotic cycle»; how they helped to represent the legitimacy of the political regime that resorted to terrorist violence. Methodology. The concepts of M. Bakhtin’s chronotope (time-space) and A. Assman’s «the modern time regime» were useful tools for studying Soviet commemorative practices dedicated to Cheka–OGPU–NKVD. Conclusions. The «Chekist’s Calendar» is the figurative name of a set of dates and events that were associated with the secret police agency of the USSR in the 1920s and 1930s and were celebrated in the Soviet Union as commemorative anniversaries. There were Felix Dzerzhinsky’s birthday and day of deaths as well as the Cheka’s day. These dates were actualized by the authorities through march-past and holiday congresses, publications in the Soviet media, changes of toponymy and other events dedicated to that anniversaries. The festive ritual was being formed during the twenty years. The heroic narrative of the Soviet secret police agency was constructed as a part of the Soviet patriotic tradition. Dzerzhinsky’s image affected the heroization of the Cheka–OGPU–NKVD. This propaganda image had mythologized features. Celebration of the memorable dates pursued several goals. In particular, there were demonstration of the authority and the legitimacy of the Soviet security agencies; mobilization of the population to fight the imaginary enemy; stigmatization of enemies as a disciplinary function of holidays.
Keywords: Dzerzhinsky, Cheka–OGPU–NKVD, chronotope, Soviet holidays.
Маєвський О.. Фелікс Дзержинський – "перший чекіст" і "кривавий кат" крізь призму плакату і карикатури
Мета дослідження – виявити, проаналізувати та систематизувати ключові форми і способи формування іконографічної моделі-образу Ф. Дзержинського більшовицькими ідеологами та представниками антибільшовицького табору у плакатній та карикатурній графіці. Методи та методологія. Автором використані загальнонаукові, міждисциплінарні та історичні дослідницькі прийоми. Для аналізу візуальних даних були застосовані такі методи: контент-аналіз, іконографічний аналіз, порівняльна характеристика. Прийоми систематизації й типологізації синтетичної ідеологічно-мистецької графічної продукції застосовувалися для стратифікації типологічних рядів. Висновки. Для більшовицької ідеології, побудованої на бінарній моделі мислення, характерним був погляд на суспільство крізь призму протиборства «своїх» і «чужих», «героїв» та «ворогів». Радянські ідеологи-пропагандисти намагалися у найбільш привабливому ракурсі репрезентувати «героїчний» образ «першого чекіста» не лише в контексті боротьби з «ворогами», а й як зразка для наслідування. Ці пропагандистські образи апелювали у першу чергу до архаїчних уявлень про «добро» та «зло» і створювали ідеальну картинку для широкого загалу про представника каральних структур. На противагу радянській моделі, пропагандисти і представники антибільшовицького руху намагалися сформувати образ «політичного ката», переслідуючи власні інтереси чи інтереси замовника. Зважаючи на хронологічні терміни, масштаби та кількість креолізованих текстів, що формували інформаційний простір, можна прослідкувати безпосередній зв’язок з сучасними пропагандистськими акціями, що проводять послідовники «русского мира» для мобілізації населення, апелюючи до сформованих радянським агітпропом архетипів сприйняття. Автор аналізував найбільш тиражовані плакати та карикатури, виготовлені художниками для наповнення інформаційного простору СРСР. Визначено основний вектор і тематичні напрями креолізованої продукції, що відображала усталений образ голови ВЧК–ОГПУ. Виокремлено основні блоки візуальних текстів, що охоплюють спродуковані антибільшовицькими художниками зображення. Представлені плакатні аркуші, що слугували взірцем для відтворення та цитування в інформаційному просторі СРСР.
Ключові слова: Ф. Дзержинський, пропаганда, плакат, карикатура, інформаційний простір, чекіст, креолізовані тексти, репресивні органи.
Felix Dzerzhinsky the «first сhekist» and «bloody executioner» through the prism of poster and caricature
The purpose of the study is to identify, analyze and systematize the key forms and the methods of forming the iconographic model-image of F. Dzerzhinsky by Bolshevik ideologists and representatives of the anti-Bolshevik camp in posters and caricature graphics.Methods and methodology. General scientific, interdisciplinary and historical research methods were used to prepare the text. The following methods were used for the analysis of visual data: content analysis, iconographic analysis, comparative characteristics. Techniques of systematization and typology of synthetic ideological and artistic graphic products were used to stratify typological series.Conclusions. The Bolshevik ideology, built on a binary model of thinking, was characterized by a view of society through the prism of the confrontation of «their» and «foreign», «heroes» and «enemies». Soviet ideologuespropagandists tried to present the «heroic» image of the «first Chekist» in the most attractive perspective not only in the context of the struggle against «enemies», but also as a model to follow. These propaganda images appealed primarily to archaic notions of «good» and «evil» and created an ideal picture for the general public about the representative of the Soviet secret police agency. In contrast to the Soviet model, the representatives of the anti-bolshevik movement tried to create the image of a «political executioner», while pursuing their own interests or the interests of their customer. Given the chronological terms, scale and number of creolized texts that formed the information space, we can trace a direct connection with modern propaganda campaigns conducted by followers of the «Russian world» to mobilize the population, appealing to the Soviet agitprop archetypes of perception.The article analyzes the most widely circulated posters and caricatures made by artists to fill the information space of the USSR. The main vector and thematic directions of creolized products were determined, which reflected the established image of the head of the Cheka-OGPU. The main blocks of visual texts covering the images produced by anti-bolshevik artists are singled out. The poster sheets that served as a model for reproduction and citation in the information space of the USSR are presented.
Keywords: F. Dzerzhinsky, propaganda, poster, caricature, information space, security officer, creolized texts, repressive bodies.
Тинченко Я.. Останні гетьманці: діяльність братів Сахно-Устимовичів в українському військовому русі 1917–1920 рр.
Метою статті є реконструкція біографічних даних активних діячів Української революції 1917–1921 рр. братів Василя та Олександра Сахно-Устимовичів. Методи та методологія. У дослідженні використані загальнонаукові та історичні методи. Автор застосував біографічний метод, що дозволив дослідити долі представників родини Сахно-Устимовичів у 1917–1920-і рр. Методи герменевтики та критичного аналізу історичного джерела були провідними під час роботи з виявленою архівно-кримінальною справою Василя Сахно-Устимовича. Висновки. На підставі виявленої архівно-кримінальної справи на Василя Олександровича Сахно-Устимовича, вдалося висвітити роль родини Сахно-Устимовичів в Українській революції. Щонайменше троє представників роду – Микола Миколайович Сахно-Устимович, Олександр Олександрович та Василь Олександрович Сахно-Устимовичі – брали активну участь в українському русі у 1917–1921 рр. Спираючись на архівні документи, були встановлені нюанси загибелі голови Ради Міністрів Української Держави Миколи Миколайовича Сахно-Устимовича. Олександр Сахно-Устимович брав участь в організації українських військових підрозділів, упродовж тривалого періоду був довіреним помічником П. Скоропадського. Василь Сахно-Устимович очолював Власний Гетьмана конвой. У 1919 р. брати намагалися ініціювати створення окремих українських підрозділів у складі Добровольчої армії Антона Денікіна. Втім, усі їхні спроби наразилися на протидію керманичів російського «білого руху», особливо генерала Денікіна, який заперечував право українців на розбудову власної державності. Після поразки, якої зазнали білогвардійці у боротьбі із більшовиками, та їхньої евакуації з Криму, брати Сахно-Устимовичі також були змушені залишити Україну. Але вони продовжили боротися із більшовизмом у складі емігрантських організацій.
Ключові слова: Сахно-Устимовичі, Скоропадський, архівно-кримінальна справа, Гетьманат.
The Last Hetman Supporters: Sakhno-Ustymovych Brothers in Ukrainian Military Movement in 1917–1920
The purpose of the article is to reconstruct the biography of the brothers Vasyl and Oleksandr Sakhno-Ustymovych, who were the active actors of Ukrainian revolution 1917–1920.Methods and methodology. The author uses some general scientific methods and specific historic methods also. Using the biographical method allowed to research the destiny of the representatives of the SakhnoUstymovych family in 1917–1920th. Hermeneutic and critical analysis of the historical sources were the leading methods during the work with the archival criminal case of Vasyl Sakhno-Ustymovych, which was found by the author.Conclusions. The author managed to lighten the role of the Sakhno-Ustymovych family in the Ukrainian revolution based on the unravelled archival criminal case of the Vasyl Oleksandrovych Sakhno-Ustymovych. At least three representatives of the family – Mykola Mykolaiovych, Oleksandr Oleksanrovych and Vasyl Oleksandrovych took an active part in the national Ukrainian liberation movement in 1917–1921. The author also unravelled the circumstances of the tragic death of Mykola Sakhno-Ustymovych, who was the head of the Council of Ministers of Ukrainian State (Hetmanate).Oleksandr Sakhno-Ustymovych took part in the organization of the Ukrainian military troops, was the confidant of Pavlo Skoropadsky. Vasyl Sakhno-Ustymovych was the head of the Personal Hetman’s convoy. In 1919 the brothers tried to establish the separate Ukrainian troops as a part of the Volunteer Army (leader Anton Denikin). However, all their attempts were countered by the leaders of the White movement, especially of Denikin. They denied the Ukrainians’ right for the independent state.After the «white troops» were defeated by the Bolsheviks’ Red Army and evacuated from the Crimea, Sakhno-Ustymovych brothers had to leave Ukraine. But they continued their struggle against the Bolsheviks with the following membership of the exile organizations.Key words: Sakhno-Ustymovych, Pavlo Skoropadsky, archival criminal case, Hetmanate.
Keywords: Sakhno-Ustymovych, Pavlo Skoropadsky, archival criminal case, Hetmanate.
Разиграєв О.. Степан Бойко (1901–1930): націонал-комуніст та політв’язень міжвоєнної Польщі
Мета – на підставі опрацювання маловідомих документів з фондів центральних та регіональних архівів України та Польщі дослідити нелегальну ліворадикальну політичну діяльність на теренах Холмщини, Східної Галичини та Волині одного з керівників КПЗУ С. Бойка та її наслідки в індивідуальному та загальнопартійному вимірі. Методологія дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціально історичних методів дослідження, в тому числі проблемно-хронологічного, синхронного, діахронного, порівняльно-історичного, біографічного, мікроісторії та ін. Висновки. Постать С. Бойка є неоднозначною та суперечливою, й становить вагомий елемент нелегального суспільно-політичного життя Холмщини, Волині та Східної Галичини міжвоєнної доби. Незважаючи на нетривале життя та ще менший період політичної активності, С. Бойко залишається одним із ключових діячів КПЗУ. Досліджуваний уродженець Холмщини вже з початку входження регіону до Другої Речі Посполитої розпочав роботу спрямовану проти польської присутності, поширював комуністичну ідеологію націоналістичного спрямування, а зі створенням КПЗУ став її активним членом. Широкій популярності С. Бойка сприяла не лише його помітна партійна діяльність, в тому числі керування Станіславським, Львівським (підміським), Холмським та Волинським окружними комітетами КПЗУ, але й ряд інших подій. Зокрема, участь в якості підсудного у важливому в історії ліворадикального руху Холмщини судовому процесі 1926 р. у м. Замостя над 54-ма мешканцями цього регіону, трагічна загибель у 1930 р. та використання його постаті в комуністичній пропаганді упродовж 1930-х рр. Особливу увагу в цьому контексті варто звернути на резонансний Луцький судовий процес 1934 р. супроти членів та симпатиків КПЗУ. Досліджувана постать залишилася у комуністичній пропаганді й після Другої світової війни. Одним з її проявів було спорудження в м. Луцьку, з нагоди 30-ї річниці «возз’єднання» Західної України з УРСР, пам’ятника С. Бойку в 1969 р. Монумент було демонтовано кілька років тому в контексті загальнодержавної кампанії декомунізації.
Ключові слова: Волинь, Східна Галичина, Холмщина, С. Бойко, КПЗУ, політв’язень, репресії.
Stepan Boyko (1901–1930): national communist and political prisoner of interwar Poland
Purpose – to study the illegal left-radical political activity of one of the leaders of the Communist Party of Western Ukraine (CPWU) in Kholmshchyna, Eastern Galicia and Volyn S. Boyko and its consequences in the individual and general party dimension on the basis of little-known documents from the funds of central and regional archives of Ukraine and Poland.The research methodology is based on the use of general scientific and specific historical research methods, including problem-chronological, synchronous, diachronic, comparative-historical, biographical, microhistory and other.Conclusions. The figure of S. Boyko is ambiguous and contradictory, and is an important element of the illegal socio-political life of Kholmshchyna, Eastern Galicia and Volyn in the interwar period. Despite his short life and even shorter period of political activity, S. Boyko remains to be one of the key figures of the CPWU. From the beginning of the region's entry into the Second Polish Republic he started work against the Polish presence, spreaded the communist ideology of nationalist orientation, and became an active member of the CPWU after the establishment of this political institution. S. Boyko's wide popularity was facilitated not only by his notable party activities, including the rule of the Stanislav, Lviv (suburban), Kholm and Volyn district committees of the CPWU, but also by a number of other events. In particular, participation as a defendant in the important in the history of the left-radical movement of Kholmshchyna litigation in 1926 in Zamość against 54 inhabitants of this region, his tragic death in 1930 and the use of his figure in communist propaganda during the 1930s. Special attention in this context should be paid to the resonant Lutsk litigation in 1934 against the members and sympathizers of the CPWU. S. Boyko remained in communist propaganda after World War II. One of its manifestations was the construction of the monument to S. Boyko in 1969 in Lutsk, on the occasion of the 30th anniversary of the «reunification» of Western Ukraine with the Ukrainian Soviet Socialist Republic. The monument was dismantled in the context of a nationwide decommunization campaign several years ago.
Keywords: Volyn, Eastern Galicia, Kholmshchyna, S. Boyko, CPWU, political prisoner, repressions.
Рубльов О.. "Наша людина у Берліні": Павло Ладан (1892–1933) – манівцями націонал-комунізму й кремлівської розвідки
Мета – на підставі опублікованої літератури, архівних джерел й новітньої просопографічної інформації провести реконструкцію біографії Павла Степановича Ладана – відомого діяча північноамериканського й європейського комуністичного руху, одного з керівників Компартії Західної України (КПЗУ), нелегального співробітника ІНО ОГПУ СРСР, помічника резидента ОГПУ СРСР у Берліні «по українській лінії». Методологія і методи. У статті використані антропологічний та просопографічний підходи під час відтворення основних етапів біографії П.Ладана. Були задіяні також біографічний, проблемно-хронологічний, конкретно-пошуковий, історико-генетичний, порівняльного аналізу, лінійно-хронологічний методи, методи психологічної та історичної реконструкції. Висновки. П. Ладан, уродженець західноукраїнських теренів Австро-Угорської імперії, у молодому віці емігрував до Північної Америки. Він активно долучився до розбудови мережі українських соціалістичних/комуністичних організацій у США. Загроза арешту американською владою змусила його виїхати до Європи, звідти – України. Знайомство з національним й партійним будівництвом у республіці дедалі більше зміцнило його націонал-комуністичні погляди. Робота П. Ладана у дипломатичних представництвах УССР у Варшаві та Берліні (1921–1923) синхронізувалася з напівлегальною й нелегальною діяльністю у КПЗУ. Здобутий тут досвід він активно використав під час своєї діяльності в іпостасі функціонера Комінтерну й члена ЦК КПЗУ. Із кінця грудня 1928 р. він був помічником резидента по «українській лінії» нелегальної резидентури ІНО ОГПУ СРСР у Берліні. Брав активну участь у розкладанні/корумпуванні українського еміграційного політикуму, спробах схилити його симпатії на бік «Совєтів». Після низки невдач берлінської резидентури ОГПУ разом із керівником агентурної мережі І. Камінським П. Ладан був відкликаний до Москви. П. Ладана звинуватили у «шумськізмі» та співробітництві із польською розвідкою. 27 квітня 1933 р. П. Ладан був розстріляний у Москві.
Ключові слова: ИНО ОГПУ, Павло Степанович Ладан (1892–1933), Микола Порш, Микола Чеботарів, генерал Олександр Удовиченко, Іван Камінський («Монд»), Комуністична партія Західної України, репресії.
«Our Kind of Guy in Berlin»: Pavlo Ladan (1892–1933) on the Roundabout Ways of National Communism And Kremlin Intelligence
The article aims to reconstruct the biography of Pavlo Ladan – a well-known figure in the North American and European communist movements, one of the leaders of the Communist Party of Western Ukraine (KPZU), an illegal employee of the Foreign Department of the OGPU USSR, the resident spy assistant and advisor «in Ukrainian cases» in Berlin. The author grounded his story and conclusions on the published literature, archival documents and new prosopography information. Methods and methodology. The author used anthropologic and prosopography approaches to reconstruct the staging points of Pavlo Ladan's biography. Biographical, problem-chronological, concrete-search, historical-genetic, comparative analysis, linear-chronological methods, methods of psychological and historical reconstruction were also used. Conclusions. Pavlo Ladan was born at the territories of Western Ukraine which were the part of Austro-Hungarian Empire. As a young man, he emigrated to the USA. He was active in establishing and developing the network of Ukrainian socialist/communist organizations in the USA. In some time the danger of being arrested by American Police made Pavlo Ladan leave to Europe first and then to Ukraine. The meeting and getting to know about national and party development in UkrSSR made his nationalcommunist views stronger. The work of Pavlo Ladan in the diplomatic missions of the UkrSSR in Warsaw and Berlin (1921–1923) was synchronized with semi-legal and illegal activities in the Communist Party of Western Ukraine. He actively used the experience gained during his activity as an org man of the Comintern and a member of the Central Committee of the Communist Party of Western Ukraine. From the end of December 1928, he was an assistant resident in the «Ukrainian case» of the illegal residency of the USSR OGPU Foreign Department in Berlin. He took an active part in the discrediting, disintegration and corrupting the Ukrainian emigration politicians, attempts to sway their sympathies with the Soviets. After a series of failures of the Berlin residency, P. Ladan was recalled to Moscow with the head of the intelligence network I. Kaminsky. Pavlo Ladan was accused of «shumkizm» and cooperation with Polish intelligence. On April 27, 1933, Pavlo Ladan was shot in Moscow.
Keywords: USSR OGPU Foreign Department, Pavlo Ladan (1892–1933), Mykola Porsh, Mykola Chebotariv, General Oleksandr Udovychenko, Ivan Kaminsky (Le Monde), Communist Party of Western Ukraine, repressions.
Кашеварова Н.. Друга світова війна очима радянських військовополонених: свідчення, зібрані Оперативним штабом Розенберґа (Польща, жовтень 1944)
Основною метою історико-документальної публікації є запровадження до наукового обігу раніше невідомого історикам документу періоду Другої світової війни та нацистської окупації, складеного після опитування співробітником Оперативного штабу Розенберґа радянських військовополонених, що потрапили до німецького полону у жовтні 1944 р., визначити обставини його створення, призначення, проаналізувати його достовірність та інформативність як історичного джерела, а також висвітлити перспективи наукового використання документа. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, науковості, усебічності, також було використано не лише загальноісторичні методи дослідження, зокрема, історико-порівняльний, ретроспективний, проблемний, а й спеціальні, передусім, з галузей архівознавства і джерелознавства, а також біографічний метод, методи усної історії. Висновки. Документ було створено на території Польщі восени 1944 р. в результаті опитування радянських військовополонених під час переміщення лінії бойових дій на захід, а саме просування Червоної армії територією Білорусії, Литви і Латвії та Естонії, а опитувані належали до 18 різних підрозділів І-го, ІІ-го і ІІІ-го Білоруських фронтів, І-го та ІІ-го Прибалтійських фронтів. Опитування було проведено у формі інтерв’ю на тему поведінки і настроїв військовослужбовців Червоної армії на території Польщі, ставлення до польського населення тощо. Документ був призначений для використання у антирадянській пропаганді і певною мірою містить елементи суб’єктивності з огляду на його особове походження. Але при цьому ми можемо вважати його досить інформативним, а наведені у ньому окремі факти підтверджуються іншими джерелами. Серед архівних матеріалів, створених в результаті діяльності нацистських установ під час Другої світової війни та нацистської окупації, подібних документів небагато, і цей факт разом з поданими у джерелі свідченнями робить його ще більш цінним для дослідників не лише безпосередньо Другої світової війни, а й історії Польщі під час нацистської та радянської окупації, істориків військової справи, дослідників функціонування радянської каральної системи і пропаганди, настроїв в Червоній Армії тощо.
Ключові слова: Друга світова війна, Червона Армія, Оперативний штаб Розенберґа, ідеологія, пропаганда, військовополонені, Польща.
World War II through the eyes of Soviet prisoners of war: information, collected by the Einsatzstab Reichsleiter Rosenberg (Poland, October 1944)
The main purpose of this historical and documentary publication is to introduce a document previously unknown to historians to scientific community, and to determine the circumstances of its creation, and to analyze its authenticity and informativeness as a historical source. The document is of the World War II and occupation in Europe period. It was compiled as a result of an interrogation by an employee of the Einsatzstab Reichsleiter Rosenberg (the Reichsleiter Rosenberg Taskforce or ERR) of Soviet prisoners of war who were captured in Germany in October 1944.The methodology of research is comprised of the historical-archival and historicalcomparative research methods, as well as methods of source analysis, archival science and oral history.Conclusions. This document was created on the territory of Poland in the autumn of 1944 as a result of the interrogation of Soviet prisoners of war during the moving the line of military operations of the Red Army to the West, namely, the advance of the Red Army across Belarus, Lithuania, Latvia, Estonia. The respondents belonged to 18 different parts of several fronts, mostly to the 1st, 2nd and 3rd Belorussian fronts, the 1st and 2nd Baltic fronts. The interrogation was conducted by the employee of the Rosenberg Operational Headquarters in the form of an interview concerning the behavior of the Red Army in Poland, attitudes towards the Polish population, and sentiments in the Red Army. The content of the document has been analyzed, and it has been determined that it was intended for use in anti-Soviet propaganda. In its content the document contains elements of subjectivity to a certain extent, due to the fact of the personal viewpoint of the respondents, but at the same time we can consider it rather informative. Additionally, among the archival materials created as a result of the activities of Nazi institutions during the World War II and the occupation, there are a few similar historical documents. This, together with the historical facts presented in the document, makes it even more valuable for researchers not only of the World War II, but also of the history of Poland during the German and Soviet occupation, military historians, researchers of the Soviet expansion policy, sentiments in the Red Army and more.
Keywords: World War II, the Red Army, the Einsatzstab Reichsleiter Rosenberg, ideology, propaganda, prisoners of war, Poland.
