Зміст
Державний терор радянської доби
Бажан О., Золотарьов В. Смертні вироки у період Великого терору на території Харківщини: статистика, процедура та персональний склад "розстрільної команди" — с. 5–51 · DOI
Подкур Р., Ставнюк І. "Співробітники звикли до спрощеного слідства…": партійні збори УНКВД по Харківській області у контексті припинення масових операцій у листопаді 1938 р. — с. 52–194 · DOI
Лисенко О. Вороги чи свідки: покарання співробітників УНКВС по Чернігівській області після завершення Великого терору — с. 194–219 · DOI
ТЕРОР І ПРОПАГАНДА
Кузіна К. ОДПУ/НКВС у радянському плакаті та карикатурі (1930-ті – початок 1940-х рр.) — с. 220–263 · DOI
Маєвський О. Конструювання іконографічного образу співробітників НКВД у нацистській пропаганді Райху напередодні та у роки Другої світової війни — с. 264–285 · DOI
Особа у контексті історії
Contents
State terror of the soviet era
Bazhan Oleg, Zolotariov Vadym Death Penalties in The Times of Great Terror in Kharkiv Region: Statistics, Procedure and The Staff of The Executive Team — pp. 5–51 · DOI
Podkur Roman, Stavniuk Iryna ''Employees Used to Simplified Investigation…'': Party's meetings of the Kharkiv Regional Directorate of the NKVD in the context of stopping mass operations in November 1938 — pp. 52–194 · DOI
Lysenko Olena Enemies vs witnesses: the punishment of the Chernihiv Regional NKVD directorate staff after the end of the Great Terror — pp. 194–219 · DOI
TERROR AND PROPAGANDA
Kuzina Kseniia ODPU/NKVD in the Soviet poster and caricature (1930s and early 1940s) — pp. 220–263 · DOI
Maievskyi Oleksandr The construction of the iconographic image of the NKVD staff in the Nazi propaganda of the Reich on the eve and during the Second World War — pp. 264–285 · DOI
The person in historical context
Анотації / Abstracts
Бажан О., Золотарьов В.. Смертні вироки у період Великого терору на території Харківщини: статистика, процедура та персональний склад "розстрільної команди"
Мета дослідження – на підставі аналізу архівних матеріалів та опублікованих джерел дослідити особливості застосування вищої міри покарання до «ворогів народу» у 1937–1938 рр. на Харківщині, морально-правові аспекти процедури позбавлення життя людини за часів сталінських репресій та факти мародерства працівників внутрішньої в’язниці УНКВС по Харківській області. Методологія і методи. Провідними для дослідження стали антропологічний та просопографічний принципи. Для досягнення означеної мети використано комплекс загальнонаукових та спеціальних історичних методів наукового пізнання. Серед них: історико-правовий; формально-юридичний (при аналізі порядку ухвалення слідчими органами рішень про застосування заходів забезпечення кримінального провадження); статистичний і соціологічний методи (при вивченні особових справ співробітників органів державної безпеки, причетних до процедури фізичного знищення кримінальних і «політичних» злочинців); метод моделювання (для реконструкції ритуалу страти, який панував в УНКВС по Харківській області у 1930-і рр.). Висновки. Позбавлення людини життя як покарання, що здійснювалося згідно вироку суду або позасудових чи військових органів за доби сталінізму, було державною таємницею. Сьогодні у вітчизняних архівах дослідниками поки що не виявлені документи (спеціальні інструкції або розпорядження), що регламентували процедуру виконання смертних вироків. Автором встановлено, що страти «ворогів народу» у 1937–1938 рр. в адміністративному центрі Харківської області здійснювалися у підвалі спецкорпусу внутрішньої в’язниці УНКВС і виконувалися розстрільною командою. До складу цієї команди входили комендант, начальник і наглядачі в’язниці № 1. Відсутність контролю за виконавцями смертних вироків призводило до численних зловживань «штатних катів». Зокрема – це побиття, знущання над особами, засудженими до вищої міри покарання, привласнення їхніх особистих речей.
Ключові слова: смертна кара, Великий терор, політичні репресії, НКВС, Харків.
Death Penalties in The Times of Great Terror in Kharkiv Region: Statistics, Procedure and The Staff of The Executive Team
Purposes of the research are following: to analyze the peculiarities of the use of the supreme penalty to the ''enemies of the people'' in the Kharkiv region; to find out the moral and legal aspects of the procedure of deprivation of human life during the Stalinist repressions; show the facts of looting of the Kharkiv regional NKVD office employees. Co-authors used archival materials and published sources to reach these goals. Methodology and methods. Anthropological and prosopographic principles became the leading ones for research. Authors also used the set of general scientific and unique historical methods. Among them are historical and legal; formal and legal (in the analysis of the procedure for adoption by the investigative bodies of decisions on the application of measures to ensure criminal proceedings); statistical and sociological methods (in the study of personal affairs of employees of state security bodies involved in the procedure of physical destruction of criminal and ''political'' criminals); modeling method (for reconstruction of the execution ritual, which prevailed in the Kharkiv regional NKVD office in the 1930”s). Conclusions. Executing the death penalty according to the court sentence or extrajudicial or military authorities in the Stalinist era was a state secret. Today in the national archive researchers haven’t yet discovered the documents (special instructions or instructions) that govern the procedure for executing death sentences. The authors found that the executions of ''enemies of the people'' in 1937–1938 in the administrative centre of Kharkiv region were carried out in the basement of the Internal Prison Corps of the NKVD regional office and executed by a firing squad. This team consisted of Commandant, Chief, and Prison Warden # 1. The lack of control over executors resulted in numerous abuses of ''regular torturers''. In particular, they were the beating, the abuse of persons sentenced to a higher degree of punishment, the appropriation of their personal belongings.
Keywords: death penalty, the Great terror, political repressions, NKVD, Kharkiv.
Подкур Р., Ставнюк І.. "Співробітники звикли до спрощеного слідства…": партійні збори УНКВД по Харківській області у контексті припинення масових операцій у листопаді 1938 р.
Мета – на підставі протоколу партійних зборів від 26–27 січня 1939 р. УГБ УНКВД по Харківській області дослідити особливості проведення масових репресивних операцій під час Великого терору у 1937– 1938 рр., процес визначення кола порушників «соціалістичної законності», стратегії захисту співробітників державної безпеки після припинення масових операцій у листопаді 1938 р. Методологія та методи. Для реалізації означеної мети були задіяні методи психологічної й історичної реконструкції, проблемно-хронологічний, конкретно-пошуковий методи. Під час роботи із архівними матеріалами був використаний метод герменевтики. Критика історичного джерела здійснювалася з урахуванням принципів об’єктивності та історизму. Висновки. Автори проаналізували деякі аспекти реалізації Великого терору на Харківщині у 1937–1938 рр. у сучасній українській історіографії. Основна дослідницька увага була зосереджена на перебігу масових операцій, вивченні мотивів та визначенні об’єктів репресивної політики, дослідженні біографій як жертв сталінської політики, так і виконавців волі кремлівського вождя. На підставі аналізу зазначеного протоколу партійних зборів автори визначили нюанси поведінки співробітників держбезпеки УНКВД по Харківській області. Зокрема, несприйняття обвинувачень у порушенні «соціалістичної законності»; визнання лише окремих помилок під час слідчого провадження; виправдування своїх дій небажанням керівництва відділу/УНКВД дослухатися до аргументів слідчого. Деякі співробітники розуміли, що здійснювали порушення «соціалістичної законності», але були переконані, що це «правильна лінія» та їхні кроки будуть розцінені як «захист контрреволюціонерів». Дехто зіспівробітників розкаювався, визнавав свої помилки, але перекладав провину на керівників УНКВД і НКВД УРСР.
Ключові слова: Великий терор, Харків, органи державної безпеки, політичні репресії, НКВД, виконавці
''Employees Used to Simplified Investigation…'': Party's meetings of the Kharkiv Regional Directorate of the NKVD in the context of stopping mass operations in November 1938
The purpose of the survey is to trace the individual aspects of the repressive mass operations during the Great Terror in Kharkiv region in 1937-1938, the process of defining the violators of «the socialist law», the strategies of protecting the employees of state security bodies after the mass repressions were stopped. The survey is based on the minutes of the party meeting of January 26–27, 1939 of the Directorate for State Security of the Kharkiv Regional Directorate of the NKVD. Methodology and methods. To achieve the purpose of the article, the authors used such methods: the method of historical and psychological reconstruction, problem-chronological and the technique of a specific search. In the process of working with archival materials, the authors used hermeneutics method. Critics of the historical source were based on the principles of objectivity and historicism. Conclusions. The authors have analysed some aspects of the realisation of the Great Terror in the Kharkiv region in modern Ukrainian historiography.The primary attention has focused the course of mass operations, the study of motives and identification of objects of repressive politics, the study of biographies of both victims and the executors of the will of the Kremlin leader. Grounding on the analysis of the mentioned minutes of the party meeting, the authors defined the nuances of the behaviour of the employees of the state security service in the Kharkiv region. In particular, they pay attention to the rejection the prosecution in breaking the «socialist law»; recognition of only some errors during the investigative proceedings; justification of their actions by the unwillingness of the leadership to listen to the investigator's arguments. Some employees understood that they were violating «socialist legitimacy» but were sure that this was the «right line» and that their steps would be regarded as «protecting from the counter-revolutionaries». Some of the staff repented, acknowledged their mistakes, but shifted the blame to the heads of the leaders.
Keywords: Great Terror, Kharkiv, state security bodies, political repression, NKVD, executors.
Лисенко О.. Вороги чи свідки: покарання співробітників УНКВС по Чернігівській області після завершення Великого терору
Мета – на підставі вивчення біографій співробітників НКВС визначити їхні типові дії та поведінку під час масових репресивних операцій у добу Великого терору, а також стратегії, до яких вони вдавалися з метою уникнення покарання за звинуваченнями в «порушені соціалістичної законності» або, принаймні, його мінімізації. Авторкою були використані документи архівно-кримінальної справи, матеріали службового розслідування та особисті справи колишнього начальника 3 відділу УНКВС по Чернігівській області, старшого лейтенанта державної безпеки Іони Марковича Алєксандровича і виконуючого обов’язки начальника економічного відділу УДБ НКВС по Чернігівській області сержанта державної безпеки Володимира Юхимовича Лєщинського Методологія і методи. Антропологічний і просопографічній підходи стали провідними під час відтворення основних етапів біографій І. Алєксандровича і В. Лєщинського. Були задіяні біографічний, проблемно-хронологічний, конкретно-пошуковий, історико-генетичний, лінійно-хронологічний методи, методи психологічної та історичної реконструкції. Висновки. На підставі архівних матеріалів, що вводяться до наукового обігу вперше, були розкриті деякі нюанси в організації та реалізації масових операцій у 1937–1938 рр. Авторка досліджує стратегії поведінки співробітників органів держбезпеки, які намагалися убезпечити себе від звинувачень у порушенні «соціалістичної законності». Це, зокрема, заперечення власної провини; перекладання провини на колег або керівництво УНКВС по Чернігівській області та НКВС УРСР; показове каяття; демонстрування особистої лояльності до вищого партійно-радянського керівництва СРСР. Авторка дійшла висновку, що ні у післявоєнний період, ні у наступні десятиліття не переслідувалася мета дійсно покарати співробітників держбезпеки. Реальне покарання (зокрема, розстріл) понесли одіозні керівники, які входили до найближчого оточення союзного або республіканського наркомів внутрішніх справ. Всі інші колишні співробітники держбезпеки були або заарештовані, або ув’язненні на незначні терміни, або звільнені з лав НКВС. Водночас вони мали можливість продовжити свою кар’єру у господарських органах чи на підприємствах. Часто це сприймалося як компенсація за звільнення.
Ключові слова: Великий терор, органи державної безпеки, політичні репресії, НКВД, виконавці.
Enemies vs witnesses: the punishment of the Chernihiv Regional NKVD directorate staff after the end of the Great Terror
The purpose of the article is to define the behaviour patterns of employees of the state security bodies during the Great Terror. Also, the author paid attention to the strategies, which the employees used after the terror to avoid or minimise the punishment for ‘violating the socialist legitimacy’. The author used the materials of the archival-criminal cases, case investigation materials and personal files of two NKVD employees: former chief of the 3d Department of the Chernihiv Regional NKVD directorate, State Security Senior Lieutenant Iona Aleksandrovich and Acting Head of the Economics Department of the NKVD State Security Service in the Chernihiv Oblast State Security Sergeant Volodymyr Leshchinsky. Methods and Methodology. Anthropological and prosopography were the main methods in the process of reconstruction the critical stages of the I. Alexandrovich and V. Leshchinsky biographies. The author also used the biographic, problem-chronological, specific-search, historical-genetic, linear-chronological methods, methods of psychological and historical reconstruction. Conclusions. The author introduces some archival materials into scientific discourse for the first time. Basing on them, she highlights some nuances of planning and realisation of mass repressions in 1937–1938. The author examines the strategies of the behaviour of state security officials who tried to protect themselves from accusations of violating «socialist legitimacy». For example, it is the denial of one’s guilt or transferring blame to colleagues or leadership of the Chernihiv regional NKVD directorate and the NKVD of the UkrSSR; demonstrative remorse; demonstration of personal loyalty to the senior party-Soviet leadership of the USSR. The author concluded that neither in the post-war period nor in the following decades, the goal of real punishing state security officers was not set. The real punishment (in particular, the shooting) received only odious executives who were in the closest companies of the USSR or UkrSSR People’s Commissars. All other former state security officers were either arrested or imprisoned for short periods or released from the NKVD. At the same time, they had the opportunity to continue their careers in economic bodies or enterprises. Such change of the sphere was the way to compensate for dismissal.
Keywords: Great Terror, state security bodies, political repression, NKVD, executors.
Кузіна К.. ОДПУ/НКВС у радянському плакаті та карикатурі (1930-ті – початок 1940-х рр.)
Мета дослідження – виявити та проаналізувати форми і способи візуальної репрезентації органів ОДПУ/НКВС у друкованій графіці СРСР 1930-х – початку 1940-х рр. Авторкою було відібрано та використано 21 плакат та 17 карикатур. Серед них роботи В. Дені, М. Долгорукова, М. Хазановського, Б. Єфимова, Б. Фрідкіна та ін. Методи та методологія. У досліджені використані як загальнонаукові, так і специфічні історичні методи. Для аналізу візуальних даних були застосовані такі методи: контент-аналіз, іконографічний аналіз, порівняльний аналіз. Авторка інтерпретує плакати та карикатури крізь призму теорії архетипів Карла Юнга. Висновки. Для більшовицької ідеології, побудованій на бінарній моделі мислення, був властивий погляд на суспільство та міжнародн відносини як протиборство «своїх» та «чужих», «героїв» та «ворогів». Радянська пропаганда прагнула представити «героїчний» образ співробітників ОДПУ/НКВС у контексті боротьби із «ворогами». Ці пропагандистські образи апелювали до архаїчних уявлень про «добро» та «зло». Плакатне мистецтво ефективно репрезентувало образи владних структур завдяки своїй доступності та зрозумілості для масового глядача. Радянський плакат перетворився на фактор соціальної мобілізації. Плакати спонукали до боротьби із ворогом, водночас «легітимізуючи» дії органів державної безпеки СРСР. У статті аналізується знакова структура радянських плакатів. Авторкою зроблений висновок про те, що радянський агітпроп звертався до образів та символів релігійного мистецтва та народного епосу з метою більш дієвого маніпулювання суспільною думкою. Зокрема, плакатисти використовували такі символічні позначення органів ОДПУ/НКВС, як блискавка, меч, рука, антропоморфні зображення. Знайомі реципієнтові символи були екстрапольовані під новим кутом на суспільно-політичне життя 1930-х рр. Образ співробітників Державного політуправління, а згодом Наркомвнусправа конструювався як образ «захисника», «охоронця», «справедливої караючої сили». Візуальні образи співвідносилися із вербальними, які широко пропагувалися ЗМІ. Повторюваність цих образів закріплювала стереотипи.
Ключові слова: пропаганда 1930-х рр., радянський плакат, радянська карикатура, візуальні образи ОДПУ/НКВС.
ODPU/NKVD in the Soviet poster and caricature (1930s and early 1940s)
The aim of the research is to identify and analyze the forms and methods of visualization of ODPU/NKVD (Joint State Political Directorate /The Peo ple’s Commissariat for Internal Affairs) of the USSR in Soviet posters and caricatures in the 1930s and early 1940s. The author selected and used 21 poster and 17 caricatures. These were the works of V. Deni, M. Dolgorukov, M. Khazanovsky, B. Efimov, B. Friedkin and others. Methods and methodology. General scientific and specifically historical methods are used in the article. The following methods were used to analyze the visual data: iconological analysis, content analysis, comparison analysis. The author interprets posters and caricatures through the prism of Carl Jung’s theory of archetypes. methods of content analysis of visual text. Conclusions. The Bolshevik ideology was based on a binary worldview. The social and international relations were considered as a confrontation between «own» and «alien», «heroes» and «enemies». Soviet propaganda tried to create a «heroic» image of ODPU/NKVD employees in the context of the fight against «enemies». These propaganda images appealed to the archaic ideas of «good» and «evil». Poster art effectively represented the images of power structures because of its accessibility and comprehensiveness. That’s why the mass spectator easily perceived the images of posters. The Soviet poster was a factor of social mobilization. Posters prompted to fight the enemy. At the same time, they «legitimized» the actions of state security bodies of the USSR. The article analyzes the sign structure of the Soviet posters. The author concludes that the Soviet agitprop used images and symbols of religious art and folk epics to manipulate public opinion. In particular, the placards used such symbolic denotations of organs of the ODPU/ NKVD as lightning, sword, hand, anthropomorphic images. Recipients knew these symbols well. But in the 1930s these images and symbols were extrapolated to the socio-political life in another way. The image of the employees of the State Politburo, and later the People’s Commissariat, was construed as «defender», «guardian», «fair punisher of enemies». Visual images are correlated with verbal, that widely propagated by the media. These images repeated many times and fixed stereotypes.
Keywords: propaganda in 1930s, soviet posters, soviet caricature, visual images of ODPU/NKVD.
Маєвський О.. Конструювання іконографічного образу співробітників НКВД у нацистській пропаганді Райху напередодні та у роки Другої світової війни
Мета дослідження – проаналізувати та систематизувати основні іконографічні образи репрезентації співробітників органів НКВС у роки Другої світової війни нацистською пропагандою. Методи та методологія. У досліджені використані як загальнонаукові, так і специфічні історичні методи. Для аналізу візуальних даних були застосовані такі методи: контент-аналіз, іконографічний аналіз, порівняльний аналіз. Прийоми систематизації й типологізації синтетичної ідеологічно-мистецької графічної продукції застосовувалися для стратифікації типологічних рядів. Висновки. У статті аналізуються найбільш тиражовані нацистські плакати та карикатури, виготовлені художниками для наповнення інформаційного простору окупованих територій СРСР. Визначено основний вектор і тематичні напрями креолізованої продукції, що відображала усталений образ співробітника НКВС. Виокремлено два основні тематичні блоки візуальних текстів, що охоплюють спродуковані німецькою пропагандою зображення. Констатується, що візуальний образ «чекіста» синтезував антисемітський компонент як універсальні маркери для демонізації представників єврейської національності, а також уніформістську атрибутику органів державної безпеки та внутрішніх справ. Представлені плакатні аркуші, що слугували взірцем для відтворення та цитування місцевими художниками, які співпрацювали з окупаційною адміністрацією. Аналізуються головні вектори наповнення інформаційного простору задля дегуманізації та формування образу внутрішнього ворога. Визначаються ключові аспекти антисемітської пропаганди, в якій фігурують представники керівництва СРСР та місцевих адміністрацій. Проілюстровані основні типологічні ряди, що відображали основні форми і методи діяльності радянських органів безпеки крізь призму нацистської пропаганди. Репрезентовані ключові антисемітські штампи в німецькій креолізованій продукції.
Ключові слова: Друга світова війна, пропаганда, плакат, карикатура, інформаційний простір, НКВС, чекісти, антисемітизм, образ ворога, «жидо-більшовизм», креолізовані тексти.
The construction of the iconographic image of the NKVD staff in the Nazi propaganda of the Reich on the eve and during the Second World War
The aim of the research is analyze and systematize the main iconographic images of the NKVD bodies’ representation during the Second World War by Nazi propaganda. Methods and methodology. The research uses both general-scientific and specific historical methods. For the analysis of visual data, the following methods were used: content analysis, iconographic analysis, comparative analysis. Methods of systematization and typology of synthetic ideological and artistic graphic products were used to stratify typological series Conclusions. The article analyzes the identification of the most prolific Nazi posters and cartoons made by artists for filling the information space of the occupied territories of the USSR. The main vector and thematic directions of the creolized products were determined, which reflected the established image of the employee of the NKVD. There are two main thematic blocks of visual texts that fully cover all the German-language propaganda images. It is proposed not to separate the visual model of the ''chekist'' from the generalized model of anti-Semitic visual image, since physiognomic features were used as universal markers for the separation of representatives of Jewish nationality, and the main difference in the image was only an emphasis on the uniform of state security bodies. Poster sheets that served as a model for reproduction and quotation for local artists who collaborated with the occupation administration were presented. The main vectors of filling the information space for the purpose of dehumanization and the formation of the image of the internal enemy are analyzed. The key aspects of anti-Semitic propaganda in relation to the leadership of the USSR and local administrations are determined. Illustrated main typological ranks, which reflected the basic forms and methods of activity of the Soviet security agencies through the prism of Nazi propaganda. Represented key anti-Semitic stamps in German creolized products.
Keywords: Second World War, propaganda, poster, cartoons, information space, NKVD, chekist, anti-Semitism, enemy image, Jews, ''Judeo–Bolshevism'', creolized texts.
Тинченко Я.. Від "Арсеналу" до Соловків: доля отамана Омеляна Волоха та його червоних гайдамаків
Метою статті є реконструкція біографії колишнього штабс-капітана російської імператорської армії, активного учасника Української революції 1918–1921 рр. Омеляна Івановича Волоха (1886–1937). Методи та методологія. У дослідженні використані загальнонаукові та історичні методи. Автор застосував просопографічний підхід, що дозволив дослідити події доби Української революції через життєвий шлях військового діяча О. Волоха. Методи герменевтики та критичного аналізу історичного джерела були провідними під час роботи з виявленими архівно-кримінальними справами червоних гайдамаків. Висновки. Автор дослідив феномен «червоних гайдамаків» на тлі Української революції 1918–1921 рр. Діяльність Омеляна Волоха роз крита у контексті складних ідеологічних дискусій між керівниками армії УНР. Автор стверджує, що перехід військових частин під командуванням О. Волоха на бік більшовицької армії був спричинений ідеологічними переконаннями. Зокрема, отаман О. Волох вважав, що задекларована більшовицька національна політика у вигляді «права націй на самовизначення» дозволила б вибудувати Українську незалежну соціалістичну державу. Натомість він відкидав ідеї представників «Білого руху» щодо «єдиної і неподільної Російської держави». Ідея розбудови держави за зразком європейських буржуазних демократій теж не викликала захоплення у О. Волоха через разючу соціальну нерівність у європейських країнах. Однак, після переходу на бік Червоної армії, підрозділи червоних гайдамаків О. Волоха були розпорошені серед кадрових частин. Сподівання колишнього отамана на розбудову українських національних частин не виправдалися. Більшість його спільників із командного складу була арештована упродовж 1920–1930-х рр. Незважаючи на революційні заслуги та наявність державних нагород, вони були ув’язнені або фізично знищені. Так, О. Волох був арештований у 1933 р. і відбував покарання у Соловецькому таборі. У 1937 р. у складі т. зв. «соловецького етапу» був розстріляний наприкінці жовтня – початку листопада 1937 р. в урочищі Сандормох (Республіка Карелія, Російська Федерація).
Ключові слова: Українська Народна Республіка, Українська комуністична партія (боротьбистів), Українська військова організація, Соловки, Омелян Іванович Волох.
From ''Arsenal'' to Solovky: the fate of Ataman Omelyan Volokh and his Red Haidamaks
The purpose of the article is to reconstruct the biography of former Commander-in-Chief of the Russian Imperial Army, an active participant in the Ukrainian Revolution of 1918–1921 Omelyan Volokh (1886– 1937). Methods and methodology. The author used a combination of particular historical and generally scientific methods. In the survey, the author used the prosopographic method. This method helped to trace the events of the Ukrainian Revolution through the life of military figure O. Volokh. Methods of hermeneutics and critical analysis of the historical source were leading in dealing with the revealed archival-criminal cases of the Red Haidamaks. Conclusions. The author explored the phenomenon of Red Haidamaks against the backdrop of the Ukrainian Revolution of 1918–1921. Ideological beliefs caused the transition of military units under the command of Omelyan Volokh to the side of the Bolshevik army. Omelyan Volokh thought that the national policy, declared by the Bolsheviks (the right of nations to self-determination) could help to build independent Ukrainian Socialist state. On the opposite, he rejected the ideas of the White Movement's representatives about the «one and indivisible Russian state». The perspective of building a state based on the model of European bourgeois democracies also did not arise admiration for O. Volokh because of the striking social inequality in European countries. However, after moving to the side of the Red Army, units of the Red Haidamaks of O. Volokh were scattered among personnel units. The hopes of the former otaman for the development of Ukrainian national military units were not justified. Most of his partners were arrested during the 1920s and 1930s. Despite their revolutionary merit and state rewards, they were either imprisoned or killed. Omelyan Volokh was arrested in 1933 and served his sentence in Solovetsky camp. In 1937 as part of the so-called «Solovetsky stage» was shot in late October - early November 1937 in the tract Sandormokh (Republic of Karelia, Russian Federation).
Keywords: The Ukrainian People's Republic, Ukrainian Communist Party (Fighters), Ukrainian Military Organization, Solovki, Omelyan Volokh.
