Зміст
До 80-річчя Великого терору
Подкур Р. "Наша партія є державною партією, партія, що керує державою...": виконавець рішень Компартії полковник держбезпеки В. Майструк — с. 5–71 · DOI
Кузіна К. Образ співробітника НКВС у радянській пропаганді доби Великого терору (за матеріалами газети "Правда") — с. 71–98 · DOI
Коляструк О. (Екстра)ординарність повсякденного життя в умовах Великого терору: норми vs аномалії? — с. 99–118 · DOI
Державний терор радянської доби
З історії Другої світової війни
Історіографічні та джерелознавчі дослідження
Довбня О. Регіональна специфіка "Великого терору" у сучасній українській історіографії — с. 209–259 · DOI
Ставнюк І. Національна база даних жертв політичних репресій: проблеми формування та використання — с. 259–277 · DOI
На допомогу викладачу
Contents
To the 80th anniversary of the Great terror
Podkur Roman "Our Party Is a State Party, The Party Rules the State…'': The Executive of The Communist Party’s Decisions, The Colonel of The State Security Volodymyr Maistruk — pp. 5–71 · DOI
Kuzina Kseniia The image of NKVD employee in the Soviet propaganda during the Great Terror (on the newspaper articles of the ''Pravda'') — pp. 71–98 · DOI
Kolyastruk Olga The (extra) ordinariness of everyday life under the circumstances of the Great Terror: norms vs anomalies — pp. 99–118 · DOI
State terror of the soviet era
The history of World War II
Historiographical and sources of research
Dovbnia Olha Modern domestic historiography of the Great Terror: regional specificity — pp. 209–259 · DOI
Stavniuk Iryna The National Database of the Victims of Political Repressions: Problems of Forming and Using — pp. 259–277 · DOI
In aid of the teacher
Анотації / Abstracts
Подкур Р.. "Наша партія є державною партією, партія, що керує державою...": виконавець рішень Компартії полковник держбезпеки В. Майструк
Мета. На підставі архівно-кримінальних справ репресованих громадян та матеріалів службового розслідування, особових документів дослідити участь полковника державної безпеки Володимира Майструка у проведенні масових репресивних акцій під час Великого терору. Методологія та методи. Відтворюючи основні етапи біографії В. Майструка, автор використав антропологічний та просопографічний підходи. Для реалізації означеної мети були задіяні біографічний, проблемно-хронологічний, конкретно-пошуковий, історико-генетичний, лінійно-хронологічний методи та методи психологічної та історичної реконструкції. Висновки. Особові справи співробітників держбезпеки та матеріали службового розслідування мають безперечну цінність для з’ясування імен конкретних провідників політики радянської держави, режисерів і постановників сумнозвісних політичних й ідеологічних кампаній 1920–1980-х рр. Разом із тим, вони надають можливість для з’ясування певного кола питань кадрової політики Комуністичної партії, що спиралася на особисту відданість чекіста ідеологічним постулатам. Матеріали службового розслідування дозволяють розкрити маловідомі нюанси реалізації масових операцій у 1937–1938 рр., виявити неформальні патрон-клієнтські стосунки в окремих чекістських групах, їхній вплив на ухвалення кадрових і відомчих рішень. Автор дослідив алгоритм проведення службового розслідування та варіанти реалізації його результатів. Зокрема, координацію зусиль військової прокуратури, КДБ при РМ УРСР та СРСР, МВС СРСР й УРСР під час проведення службових розслідувань стосовно співробітників органів держбезпеки, причетних до тортур над заарештованими та фальсифікації кримінальних справ у 1937–1938 рр. Були з’ясовані варіанти їхніх покарання у 1939–1960-х рр. Застосовані види покарань стосовно співробітників держбезпеки у другій половині 1950-х – 1970-х рр. свідчать про небажання вищого політичного керівництв СРСР розкривати у повній мірі злочини сталінізму. Оскільки це одразу актуалізувало б питання про сутність комуністичного режиму в СРСР.
Ключові слова: В. Майструк, органи державної безпеки, політичні репресії, НКВС, реабілітація.
"Our Party Is a State Party, The Party Rules the State…'': The Executive of The Communist Party’s Decisions, The Colonel of The State Security Volodymyr Maistruk
The author aims to show the participation of colonel Volodymyr Maistruk in the mass repressions during the Great Terror. The archival-criminal cases of the repressed citizens and the materials of the internal investigation are the source base for this research. Methodology and methods. The author used prosopographical and anthropological approaches. To reach the research's aim, the author used problem-chronological, biographical and specific search methods, historical-genetic, linear-chronological methods and methods of psychological and historical reconstruction. Conclusions. The personal files of state security officers and materials of internal investigations have undoubtful value in the search for the names of concrete conductors of Soviet state policy, producers and directors of ill-reputed political and ideological campaigns of 1920–1980th. In the same time, they allow reviewing the problems of the employment policy of the Communist Party, which grounded on the personal Chekist loyalty to the Communist ideology. Data of the internal investigations allow for highlighting little-known nuances of realization of repressive mass operations in 1937-1938, for evidentiating informal patron-client relationships in separate Chekist social groups and the way such relationships influenced institutional and employment decisions. The author studies the algorithm of carrying out the internal investigations and the variants of implementing their results. Special attention was paid to the coordination of efforts between the Military Prosecutor's Office, Committee for State Security at the Council of Ministers of UkrSSR and USSR, Ministry of Internal Affairs of the UkrSSR and the USSR during the carrying out the internal investigations. These investigations were directed against state security officers, involved in tortures and criminal case falsifications in 1937–1938. The author learned the ways of their judgement in 1939–1960. The types of punishment applied to state security officials in the second half of the 1950s - 1970s testify the reluctance of senior political leadership of the USSR to disclose the crimes of Stalinism fully. The truth would immediately raise the issue of the essence of the communist regime in the USSR.
Keywords: Volodymyr Maistruk, the State Security Service, political repressions, People's Commissariat for Internal Affairs, rehabilitation.
Кузіна К.. Образ співробітника НКВС у радянській пропаганді доби Великого терору (за матеріалами газети "Правда")
Метою статті є дослідження образу співробітника НКВС, який транслювався наймасовішим виданням в СРСР – газетою «Правда» у 1937–1938 рр. Методи та методологія. У досліджені використані як загально-наукові, так і специфічні історичні методи. Для аналізу текстів радянських ЗМІ щодо образу співробітника НКВС були використані лінгво-культурологічний метод та метод контент-аналізу. Авторкою були переглянуті 719 номерів за 1937 та 1938 роки та відібрані 229 матеріалів. Дослідження ґрунтується на теорії Т. Лукмана та П. Бергера, згідно якої мова конструює абстрактні символи і перетворює їх на об’єктивно існуючі елементи повсякденного життя. Висновки. Періодичним виданням через їх масовість належала ключова роль у поширені як образа ворога, так і образа героя – співробітника НКВС. Образ наркомвнусправця був представлений як антитеза образу ворога. У боротьбі радянської розвідки із ворогами народу простежується архаїчний міф про героя, який перемагає зло у подобі змія та звільняє свій народ. Образ героя був затребуваний у радянському суспільстві 1930-х рр. на тлі штучно створеної атмосфери страху перед підступним ворогом. У суспільно-політичному контексті героїчний образ співробітника Наркомату внутрішніх справ створювався як захисника та охоронця. Пропагандистський образ, представлений на сторінках газет, був абстрактний та знеособлений. Єдиною персоною, з якою фактично асоціювалася діяльність Наркомвунсправа, був його очільник – Микола Єжов. У статті проаналізовані механізми та техніки конструювання образу співробітника Наркомвнусправа. При характеристиці радянської розвідки використовувались вислови, що стали ідеологічними кліше і побудовані за принципом створення ідеалістичної картини дійсності. Радянська пропаганда переслідувала мету легалізувати дії співробітників НКВС у добу Великого терору.
Ключові слова: співробітники НКВС, чекіст, радянська пропаганда, Великий терор.
The image of NKVD employee in the Soviet propaganda during the Great Terror (on the newspaper articles of the ''Pravda'')
The aim of the research is to investigate the image of an employee of the People's Commissariat of Internal Affairs (Narodnyy Komissariat Vnutrennikh Del – NKVD), which aired by the most massive publication in the USSR – the newspaper "Pravda" in 1937–1938. Methods and methodology. General scientific and specifically historical methods are used in the article. Lingua-culturological method and method of content analysis were used to analyze the texts of the Soviet media dedicated to the NKVD staff. The author reviewed 719 newspaper issues from 1937 to 1938, and selected 229 materials. The research is based on the theory of T. Lukman and P. Berger. According to this theory, the language constructs abstract symbols and transforms them into objectively existing elements of everyday life. Conclusions. Soviet newspapers as mass media effective spread the image of the enemy and the image of a hero – an employee of the NKVD. The image of the NKVD officer was presented as an antithesis of the enemy's image. The struggle of NKVD officers with enemies can be compared to the archaic myth of the hero who defeats the snake. This was an important propaganda effect. The image of the hero was popular in the Soviet society of the 1930's because of the atmosphere of fear of insidious enemy. The heroic image of an employee of the People's Commissariat of Internal Affairs was created as a defender and guardian. The propaganda image presented on the pages of newspapers was abstract and impersonal, except for the head of the People's Commissariat Nicholas Yezhov. Mechanisms and techniques of constructing of this image were analyzed in the article. The Soviet media used ideological cliches and created an idealistic image of a member of the People's Commissariat of Internal Affairs. Soviet propaganda tried to legalize actions of NKVD employees during the Great Terror.
Keywords: NKVD officer, chekist, soviet propaganda, Great Terror.
Коляструк О.. (Екстра)ординарність повсякденного життя в умовах Великого терору: норми vs аномалії?
Мета статті – дослідити процес проникнення репресивних засад у повсякденне життя людини, перетворення їх з аномалії на ординарність. Методологія та методи дослідження. Авторка спирається на методологію французької «школи Аналів» щодо визначення «структур повсякденності», зокрема Ф. Броделя, вчення А. Шютца про соціальну феноменологію. У дослідженні були використані як загально-наукові методи, так і спеціально-історичні. Висновки. Досліджуючи радянський режим, авторка визначає його ознаку – екстраординарну репресивність, спрямованого проти буржуазного суспільства, заснованого на приватній власності, а також усіх його структур та норм. Старе «міщанське життя» мав заступити «новий побут» – нова революційноорганізована дійсність. Оціночним критерієм нового життя стала «революційна доцільність». Жорстока репресивна регламентація, запроваджена більшовиками, у певному сенсі могла бути виправдана в екстремальних умовах (як-то, військові дії). Але її принципи продовжували домінувати й в умовах стабільності. Під регламентуючі репресії підпадали усі сфери буття: праця, відпочинок, навчання, проживання, побуту, зібрання, вибори, висловлювання, пересування, вірування, комунікацій тощо. Репресії охопили всі соціальні верстви населення. Авторка зауважує, що у тоталітарних державах органи контролю, міліція, спецслужби (ЧК–ГПУ–НКВД) та ін. були інструментами конструювання радянського повсякдення. Їхня функція – регламентувати життя, зводячи вплив екстраординарного до нормативної повсякденності. Авторка доводить, що покоління, народжені в суспільстві, в якому жорстко дотримуються певного регламенту, сприймало його як природний порядок речей. Прийнявши дану від народження репресивну культуру, людина приймає насильство як універсальну характеристику соціального всесвіту.
Ключові слова: Великий терор, репресії, повсякдення, радянська людина.
The (extra) ordinariness of everyday life under the circumstances of the Great Terror: norms vs anomalies
The paper is supposed to research the process of penetration of repressive principles into everyday life, their transformation from anomaly to the ordinariness. Methodology and methods. The author draws on the methodology of the French Annales School for the definition of "structures of everyday life", in particular, F. Brodel, and A. Schütz's doctrine of social phenomenology. Both general scientific methods and unique historical methods the author used in the study. Conclusions. While studying the Soviet regime, the author defines its key pattern – extraordinary repressiveness, directed against bourgeois society, its' fundamental basis – private property, as well as all its' other structures and norms. The old bourgeoise life had to be replaced by the revolutionary organized new reality. The estimation criteria of this new life the revolutionary expediency became. The brutal repressive regulation imposed by the Bolsheviks could in some sense be justified under extreme conditions (such as hostilities). However, its principles continued to dominate in the face of stability. Regulating repression covers all spheres of life: work, leisure, study, residence, experience, assembly, election, expression, movement, belief, communication. The repression has engulfed all social groups. The author notes that in totalitarian states, control bodies, police, special services (Cheka-GPU-NKVD) were instruments of constructing the Soviet everyday life. Their function was to regulate life, reducing the impact of the extraordinary to the normative of everyday life. The author proves that the generations, born in the society, which abide by the rules perceived these rules as a natural order. By adopting a repressive culture from birth, one accepts violence as a general characteristic of the social universe.
Keywords: the Great Terror, repression, everyday life, Soviet person.
Лисенко О.. Діяльність комсомольців як елемент здійснення державного терору під час колективізації сільського господарства
Мета дослідження – проаналізувати діяльність членів ЛКСМУ у реалізації політико-господарчих кампаній в умовах суцільної колективізації сільського господарства. На основі архівних матеріалів авторка досліджує участь комсомольців у проведенні розкуркулювання, їхньої боротьбі із протестами, усуспільнені майна селян, хлібозаготівель. Методологія та методи. У роботі були використані проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, соціально-психологічні методи. Спираючись на антропологічний підхід до історичних досліджень, авторка розкрила процес руйнування у частини сільської молоді традиційних соціальних цінностей та формування більшовицьких стереотипів. Це призвело до участі комсомольців у роботі бригад із розкуркулення односельців. Висновки. На підставі аналізу історичних джерел, авторка доводить, що комсомольці були одними з головних виконавців більшовицької аграрної політики. Якщо на початковому етапі представники ЛКСМУ залучалися для проведення масової агітаційно-роз’яснювальної роботи серед селянства, то під час «великого перелому» вони стали ударною силою у проведенні розкуркулювання, усуспільнення селянського майна, хлібозаготівель. Зважаючи на тиск очільників Кремля щодо темпів суцільної колективізації республіки, комсомольці активно застосували адміністративний прес, знущання, катування стосовно односельців, які відмовлялися усуспільнювати майно, виконувати завищенні плани хлібозаготівлі. У суспільній свідомості селян комсомольці асоціювалися із причетністю до злочинів більшовицького режиму. Комуністичні керівники у повній мірі використали революційний романтизм молоді, її бажання змінити життя, кар’єризм, амбіційність. Членство у Комуністичному союзі молоді України було своєрідним соціальним ліфтом, яким прагнули скористатися чимало представників молодого покоління на межі 1920–30-х рр. Втім, серед можливих мотивів участі комсомольців у кампанії колективізаціє можна виокремити банальне пристосуванство.
Ключові слова: комсомольці, сільські активісти, виконавці, колективізація, державний терор.
The activity of the Communist Youth Union Members as an Element of the Realisation of the State Terror during the Forced Collectivization
The purpose of this paper is to analyze the activity of the members of the Leninist Young Communist League of Ukraine in the implementation of the political and economic campaigns in the framework of forced collectivization. Grounding on the archival materials, the author researches the participation of the Komsomol members in de-kulakization, the crackdown on dissents, collections of grain. Methods and methodology. The author used comparative, problematic/chronological and social-psychological methods. Grounding on the anthropological approach, the author reveals the process of ruining the traditional values and forming of the Bolshevik stereotypes instead in the part of countryside youth. Such changes led to participation in the brigades for de-kulakization and their work against home folks. Conclusions. The author proves that the Komsomol members were one of the chief executives of the Bolshevik's agrarian policy. On the early stages, they were involved for massive outdoor agitative work. During the "great fracture" they became a striking force in the process of dispossession, socialization of peasant property, collections of grain. Due to the pressure of the Kremlin's leaders on the pace of solid collectivization in the republic, the Komsomol members actively used the administrative force, abuse, torture against home folks who refused to socialize their property or to execute extended grain plans. In the public peasant consciousness, the Komsomol members were associated with the crimes of the Bolshevik regime. Communist leaders made full use of the revolutionary romanticism of the youth, its desire to change lives, careerism, and ambition. Membership in the Communist Union of Youth of Ukraine was a kind of social elevator, which many young people wanted to take advantage of at the turn of the 1920s-30s. However, among the possible motives for the participation of the Komsomol members in the campaign of collectivization, it is possible to distinguish banal adaptation.
Keywords: All-Union Lenin Communist Youth Union, rural activists, collectivization, state terror.
Гула С.. Боротьба органів НКВС–НКДБ УРСР з антирадянськими елементами у Вінницький області у 1944–1945 рр.
Мета дослідження – на основі виявлених архівних документів дослідити специфіку боротьби органів НКВС–НКДБ з антирадянськими елементами на завершальному етапі Другої світової війни та поновлення радянської влади у Вінницькій області в адміністративних кордонах того часу. Методологія та методи. Методологічною основою дослідження є системний підхід до вивчення суспільно-політичних явищ і процесів у їх взаємозв’язку. Під час здійснення дослідження автор використав як загальнонаукові, так і спеціальні історичні методи. Структура статті побудована на основі проблемно-хронологічного методу. Історико-порівняльний метод застосовано для компаративного аналізу окремих аспектів функціонування радянського, нацистського та румунського окупаційних режимів. Використання статистичного методу обумовлено підрахунками жертв зазначених окупаційних режимів загалом та діяльності радянських органів державної безпеки зокрема. Висновки. Діяльність органів держбезпеки була відновлена одразу після вигнання нацистів із населених пунктів Вінницької області. Співробітники місцевих апаратів НКВС і НКДБ арештовували осіб, які співпрацювали з окупаційними адміністрацією та місцевим самоуправлінням. Автор запропонував власну класифікацію мотивів та форм співпраці представників місцевого населення з німецькими та румунськими окупаційними органами. Значна кількість мешканців вважала їх «меншим злом» у порівнянні з радянською владою, що організувала насильницькі хлібозаготівлі, розкуркулення, Голодомор та масові страти 1937–1938 рр. Чисельність прибічників окупаційної влади на Вінниччині швидко зростала. На цій підставі місцеві апарати НКВС вважали значну частину населення області політично неблагонадійним. Пріоритетним напрямом оперативної роботи стала боротьба з українськими націоналістами, яких керівництво радянської України небезпідставно вважало головною політичною загрозою комуністичному режиму. Особливою активністю відзначався спеціально створений відділ по боротьбі з бандитизмом обласного УНКВС. Аналіз методів діяльності органів держбезпеки засвідчив використання різноманітних форм агентурно-оперативної роботи – створення розгалуженої агентурної мережі; спеціальних груп провокаторів, які імітували діяльність націоналістів; мобільних оперативних груп, які спільно із підрозділами військ НКВС протистояли в області загонам УПА. Паралельно проводилася оперативнослідча робота по виявленню колабораціоністів, дезертирів, ухильників від мобілізації до Червоної армії. Окремий аспект дослідження – переслідування органами держбезпеки свідків розкопок жертв масових репресій радянської доби. Для співробітників держбезпеки мотиви співпраці із нацистською окупаційною адміністрацією були не важливими. Для кримінального переслідування визначальним був сам факт співпраці з ворогом.
Ключові слова: органи державної безпеки, антирадянські елементи, українські націоналісти, політичні репресії, Вінницька область.
The struggle of the NKVD-NKDB ranks of the UkrSSR with anti-Soviet elements in the Vinnytsia’s region
The aim of the research is to investigate the specifics of the struggle of the bodies of the NKVD-NKDB with anti-Soviet elements in the early years of the return of Soviet power to the Vinnytsia region based on the elaboration of the revealed archival documents. Methodology and Methods. The system approach is main to conducting research. According to this approach, all socio-political phenomena and processes are interrelated and interdependent. During the research, the author used both general scientific and special historical methods. The structure of the article is based on the problem-chronological method. Historical and comparative method is used for comparative analysis of certain aspects of the functioning of the Soviet, Nazi and Romanian occupation regimes. The use of the statistical method is due to the calculation of the victims of these occupation regimes in general and the activities of the Soviet government in particular. Conclusions. The activities of the state security organs were restored immediately after the liberation from the Nazis of the settlements of the Vinnytsia region. The employees of the local apparatus of the NKVD and the NKDB arrested those who collaborated with the occupation administration and local self-government. The author tried to apply his own classification of motives and forms of cooperation of the local population with the German and Romanian occupational authorities. It was considered “lesser evil” for a significant number of residents in comparison with the Soviet authorities, which organized forcible grain procurement, dispossession, Holodomor, and mass executions of 1937–1938. The local apparatus of the NKVD considered a significant part of the population of the region politically unreliable, since they had relatives, acquaintances, communicating with their neighbors. The circle of such persons was quickly expanded. The priority direction of operational work was the struggle with Ukrainian nationalists, whose leadership Soviet Ukraine undoubtedly considered the main political threat to the communist regime. Particularly important cases were investigated by a specially created department to combat banditry. The analysis of the methods of the state security agencies showed that various forms of agency work were used to liquidate this direction: the creation of a broadened agent network, special groups of provocateurs, simulating the activities of nationalists, mobile operational groups, which, together with the units of the NKVD forces, opposed the UPA troops. In parallel, it was carried out, operatively following the work of identifying collaborators, deserters, diversions from mobilization to the Red Army. A separate aspect of the investigation is the persecution by the state security authorities of witnesses of the excavations of victims of mass repressions of the Soviet era. The motives for cooperation with the Nazi occupation administration were not important for employees of state security bodies. The very fact of cooperation with the enemy was decisive for criminal prosecution.
Keywords: state security bodies, anti-Soviet elements, Ukrainian nationalists, political repressions, Vinnytsia region.
Довбня О.. Регіональна специфіка "Великого терору" у сучасній українській історіографії
Мета дослідження – систематизація та аналіз наукового доробку вітчизняних професійних істориків і краєзнавців, в якому висвітлюється регіональний аспект «Великого терору» в УРСР. Методи та методологія. Методологічну основу розвідки становлять принципи історизму, системності, об’єктивності. Для досягнення мети використовувалися методи історіографічного аналізу та синтезу, проблемно-хронологічний, порівняльний й ретроспективний. Висновки. Спираючись на науковий доробок вітчизняних істориків, присвячений цій темі, з’ясовано, що «Великий терор» був чітко спланованою та цілеспрямованою акцією. Мета цієї акції полягала у конструюванні соціально, політично та національно однорідної спільноти – так званий «радянський народ». Регіональні особливості репресивної політики залежали від географічного розташування області, соціального та етнічного складу населення, історичних традицій, особливостей економічного розвитку, комбінацій директив Центру, локальних ініціатив місцевих партійних очільників і керівників органів держбезпеки. При цьому співробітники останніх нерідко змінювали свій статус: від ініціатора та виконавця репресій до розряду жертв. Історіографічний аналіз стану розробки показав, що на широкій джерельній базі та здебільшого на належному науковому рівні висвітлено етапи, перебіг, наслідки та специфіка «Великого терору» у більшості регіонів України, встановлена приблизна кількість жертв, повернуті із забуття імена репресованих, виявлені безпосередні виконавці масових репресивних акцій і досліджена їх доля. Водночас, за винятком Донбасу, бракує комплексних досліджень історико-статистичного характеру. Сподіваємося, що після створення Бази даних жертв політичних репресій радянської доби подібні регіональні дослідження не забаряться.
Ключові слова: історіографія, масові репресії, ''куркульська операція'', ''національні'' операції, органи державної безпеки, позасудові органи, ''трійка'', ''двійка''.
Modern domestic historiography of the Great Terror: regional specificity
The main achievements of Ukrainian historians and ethnographers in clearing a regional specificity of the Great Terror in the Ukrainian Soviet Socialist Republic are analysed in the paper. The author focuses on the problems of research, analysis of existing concepts and outlines the prospects for further scientific research. Methods and methodology. Methodological basis of the research lays on the principles of historicism, systemacy, objectivity, methods of historiographical analysis and synthesis, as well as problem-chronological comparative and retrospective principles. Conclusions. Research of Ukrainian historians, who specialize in this issue, shows that the «Great Terror» was inspired and carried out under the close control of the top leadership of the country, and have focused on construct a social, political and nationally homogeneous community «the Soviet people». The regional peculiarities of repressive politics depended on the geographical location of the region, the social and ethnic composition of the population, historical traditions, features of economic development, combinations of the directives of the center, initiatives of the local authorities and the public security authorities. At the same time, the employees of the latter often changed their status: from the initiator and executor of repressions fell into the category of victims. For its part, the historiographical analysis of the level of issue scrutiny has shown that for today Ukrainian researchers, using the wide range of sources, has described in details the course, stages, specifics, consequences of the Great Terror in most regions of Ukraine, has estimated of the approximate number of victims, and also returned from oblivion the names of the repressed. At the same time, Ukrainian historians have established executioners of mass repressions and was investigated their destiny. In addition, with the exception of the Donbas, there is a lack of historical and statistical researches based on the documents from both the stocks of the SSU Branch-Wise State Archive and the Departmental State Archives of the Security Service of Ukraine in the Oblasts.
Keywords: historiography, mass repression, ''kulak operation'', ''national'' operations, the public security authorities, extrajudicial organs, ''triika'', ''dviik''.
Ставнюк І.. Національна база даних жертв політичних репресій: проблеми формування та використання
У статті досліджується процес формування національної бази даних жертв політичних репресій радянської доби. Методологічною основою дослідження став системний підхід до вивчення суспільно-політичних явищ. Цей підхід базується на принципах науковості, історизму та об’єктивності. Аналізуючи проблеми створення бази даних, авторкою були використані загально-наукові та спеціальні історичні методи. Серед них – статистично-аналітичний, порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний методи. Передумовою використання статистичних методів у дослідженні було визначення суті явища, що вивчається. Після розпаду Радянського Союзу постала потреба в оприлюдненні аналітичних і статистичних даних жертв політичних репресій радянської доби, а також ознайомлення із ними широкої громадськості країн, що постали на пострадянському просторі. На тлі руйнування радянської системи громадські діячі та різні верстви населення вимагали конкретної інформації щодо кількості жертв комуністичного режиму, ідентифікацію їх за національною, соціальною, статевою, професійною та партійною ознаками. У статті розглядається перебіг наукової дискусії щодо методології та параметрів національної бази даних. Аналізуються причини скорочення/обмеження інформації біограм, опублікованих у науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією». Формування національної бази даних жертв політичних репресій радянської доби стало одним із інструментів обліку, науково-статистичної обробки інформації про репресованих громадян та їх меморіалізацію. Відкритий доступ у мережі Інтернет електронної бази дозволяє провести пошук і оприлюднити інформацію про долю людей, репресованих комуністичним режимом. Відкритість цієї бази та її доступність дозволяє інформувати населення про злочини очільників Кремля та їхніх поплічників із числа керівників та членів КП(б)У. Крім того, існує можливість коригування внесених даних у випадку виявлення нових документів про особу або уточнення інформації родичами репресованих громадян. Авторка дійшла висновку, що на пострадянському просторі на початку 2000-х рр. усі спроби створення об’єднаної бази даних репресованих громадян СРСР наштовхнулися на проблеми методологічного, мовного та політичного характеру. Переважна більшість проблем була врегульована під час дискусій. Але відсутність реального доступу до архівно-кримінальних справ на території Російської Федерації, заперечення представників російської влади щодо публікації імен слідчих державної безпеки обмежує можливості цього міждержавного проекту. Нав’язані радянською історіографією стереотипи стосовно реабілітації учасників національно-визвольних рухів в Україні, Білорусії, країн Балтії також стали перепоною для формування міждержавної об’єднаної бази даних.
Ключові слова: база даних, репресовані громадяни, репресії радянської доби, ''Реабілітовані історією'', реабілітація.
The National Database of the Victims of Political Repressions: Problems of Forming and Using
The purpose of the survey – to trace the process of forming the national database of the victims of the political repressions of the Soviet era. System approach became the methodological basis of the social and political phenomena research. This approach is based on the principles of scientific accordance, historicism and objectivity. The author has also used some general scientific and special history methods. Here are some of them – statistical-analytical, comparative-historical, problem-chronological methods. A prerequisite for the use of statistical methods in the study was the determination the nature of the studied phenomenon. After the Soviet Union declined, the urgent need to disclose the analytical and statistical data of the repressions appeared. On the background of the Soviet system ruining, different social group’s ad civil society leaders demanded the concrete information on the amount of the repression’s victims, their social, national, gender and other features. So, the article highlights the process of the discussion the methodology and key features of the national database of the repression victims. The reasons for the data reducing/shortening in biograms, published in the series of the scientific and documentary books «Rehabilitated by the History». The formation of a national database of victims of political repressions of the Soviet era has become one of the instruments of accounting, scientific and statistical processing of information about repressed citizens and their memorialization. Online access to the e-database allows to search and publish information about the life and fate of the people, who were repressed by the Communist regime. The database is open and accessible, so it makes possible to inform people about the crimes of the Soviet leaders and their fellows in arms from the Communist party. In addition, there is the possibility of correcting and updating the data in case of revealing new identity documents or refinement of information by relatives of repressed citizens. The author came to conclusion, that all attempts to create the general united e-database of the repressed USSR citizens on the post-Soviet space in early 2000th came across the obstacles of methodological, linguistic and political matter. Nevertheless, most of the problems were compromised on. But the lack of the real access to the criminal archive files of the territory of the Russian Federation, the objection of the representatives of the Russian authorities regarding the publication of the names of investigators of state security, limits the possibilities of this interstate project. Stereotypes imposed by the Soviet historiography on the rehabilitation of participants in national liberation movements in Ukraine, Belarus, and the Baltic States also became an obstacle to the establishing of an intergovernmental united database.
Keywords: database, repressed citizens, Soviet era repressions, rehabilitation, ''Rehabilitated by the History''.
Бажан О., Островський В.. Український спротив другої половини ХХ століття. Програма варіативного курсу
Мета: поліпшити базові знання школярів про події, явища, процеси, що відбувалися в історії України упродовж 1950–1980 х рр., і які стосуються національного спротиву тоталітарному комуністичному режиму; удосконалити відповідні предметні вміння і навички; виховувати всебічно розвинену особистість, свідомого громадянина, патріота України зі стійкими загальноприйнятними демократичними переконаннями. Методологія та методи. Спираючись на антропологічний підхід, автори акцентували увагу на екзистенціальному виборі особистості – дисидента, який мешкав у радянській Україні у другій половині ХХ ст. Для підготовки навчальної програми використовувалися методи спостереження, порівняння, вимірювання, абстрагування, аналізу і синтезу. Висновки. Програма побудована на проблемно-хронологічному принципові, на засадах внутрішньої та зовнішньої інтеграції дисциплін, міжпредметності, що поєднує події суспільно-політичного, соціально-економічного, релігійного життя, культури, повсякдення, а також синхронізує ці події історії України означеного періоду з подіями всесвітньою історії. Автори також залучили змістовні елементи з права, філософії, економіки, географії, української мови, літератури, музики та образотворчості. Запропоновано кілька окремих лабораторно-практичних занять, мета яких полягає у засвоєнні учнями нового матеріалу на основі дослідження різних видів історичних джерел та удосконаленні вміння і навички роботи із науковими текстами. Автори запропонували до кожної теми програми перелік історичних джерел та наукової літератури. Зокрема це - публікації науковців, твори, спогади, інтерв’ю учасників тодішніх подій, довідники чи енциклопедії. Деякі теми супроводжуються переліком кінофільмів. Більшість із наведених видань представлена у відкритому доступі, що робить їх доступними як для викладачів, так і для учнів.
Ключові слова: дисидентство, опозиційний рух, ''шістдесятництво''.
Ukrainian insurgency in the second half of XX century. Variation course program
The purpose of the paper is to improve the basic knowledge of the schoolchildren about Ukrainian insurgent movement against the totalitarian communist regime in 1950–1980; to enhance relevant subject skills; to educate a well-developed personality, concerned citizens, patriots of Ukraine with stable universal democratic convictions.Methods and methodology. Drawing on an anthropological approach, the authors focused on the existential choice of personality - a dissident who lived in Soviet Ukraine in the second half of the XXth century. Methods of observation, comparison, measurement, abstraction, analysis and synthesis were used to prepare the training program. Conclusions. The program is built on the problematic/chronological principle, internal and external integration of disciplines, interdisciplinarity, that combines the events of socio-political, socio-economic, religious life, culture, everyday life, as well as synchronize these events of the history of Ukraine of the defined period with the events of world history. The authors have also drawn on substantive elements in law, philosophy, economics, geography, the Ukrainian language, literature, music and art. Several separate laboratory-practical classes are offered, the purpose of which is to learn new material from the students on the basis of the research of different kinds of historical sources and to improve the ability and work with scientific texts. The authors offered a list of historical sources and scientific literature for each topic of the program. These include scholarly publications, works, memoirs, interviews with participants in the events of that time, guides or encyclopedias. A list of movies accompanies some topics. Most of these publications are open-source, making them accessible to teachers and students alike.
Keywords: dissidence, an opposition movement, "the Sixties".
