Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 2 (58), 2022

Зміст

Державний терор радянської доби

• Петренко І. Продовольча диктатура російського комуністичного режиму в окупованій Україні (1920 р. – початок 1921 р.) — с. 5–52 · DOI

• Ворожко В. Становлення радянського режиму секретності й таємно-шифрувальні підрозділи у 1918–1927 рр. — с. 52–88 · DOI

З історії спецслужб

• Подкур Р. Губернські територіальні апарати ВЧК у радянській Україні на початку 1920-х рр. — с. 89–135 · DOI

• Лісова В. "Наведення рум’ян на вельми пожухле обличчя старої сталінсько-брежнєвської школи": інформаційно-пропагандистська діяльність КДБ УРСР у 1990–1991 рр. — с. 136–176 · DOI

З історії Другої світової війни

• Радченко О. Доктор Артур Босс: "Я повинен був перекладати поблизу місця розстрілів у Бабиному Яру" — с. 177–202 · DOI

Історіографічні та джерелознавчі дослідження

• Разиграєв О. Православні метричні книги як джерело до вивчення польсько-українського конфлікту у роки Другої світової війни (за матеріалами Луцького району Волинської області) — с. 203–234 · DOI

• КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ — с. 235

Contents

State terror of the soviet era

• Petrenko I. The food supply dictatorship of the Russian communist regime in occupied Ukraine (1920 - early 1921) — pp. 5–52 · DOI

• Vorozhko V. Formation of the Soviet regime of secrecy and secret-encryption units in 1918–1927 — pp. 52–88 · DOI

From the history of intelligence services

• Podkur R. Provincial territorial Cheka offices in Soviet Ukraine in the early 1920s — pp. 89–135 · DOI

• Lisova V. ‘Putting blush on the very withered face of the old Stalin-Brezhnev school’ – information and propaganda activities of the KGB of the Ukrainian SSR in 1990–1991 — pp. 136–176 · DOI

The history of World War II

• Radchenko O. Dr. Arthur Boss: “I had to be an interpreter near the place of mass extermination in Babyn Yar” — pp. 177–202 · DOI

Historiographical and sources of research

• Razyhrayev O. Orthodox metrical books as a source for the study of the Polish-Ukrainian conflict during the Second World War (based on the materials of the Lutsk district of the Volyn Region) — pp. 203–234 · DOI

Анотації / Abstracts

Петренко І.. Продовольча диктатура російського комуністичного режиму в окупованій Україні (1920 р. – початок 1921 р.)

Мета – на підставі наукових праць та архівних документів дослідити цілі та перебіг реалізації російським комуністичним режимом продовольчої диктатури в Україні за період з початку 1920 р., коли більшовикам вдалося втретє окупувати більшу частину території УНР, і до введення «нової економічної політики» (НЕП) в березні 1921 р. Також з’ясувати реакцію українського суспільства на відповідну продовольчу диктатуру і терор. Методологія та методи. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, науковості, усебічності. Для реалізації мети були використані проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, логічно-аналітичний та описовий методи. Висновки. Для утвердження своєї диктатури, продовольчого забезпечення російських промислових центрів, лояльних категорій населення в самій Україні, Червоної армії, партійного, радянського, карального апарату, організації пролетарських революцій в Європі, російський комуністичний режим на чолі з В. Леніним потребував значних обсягів продовольчих і, насамперед, хлібних ресурсів. Отримати їх передбачалося, передусім, за рахунок хлібовиробничих регіонів України. Окупувавши на початку 1920 р. більшу частину території УНР, більшовики відразу відновили продовольчий визиск України, який був перерваний бойовими діями літа-осені 1919 р. На окупованій території було відновлено політику «воєнного комунізму» і її складову – продовольчу диктатуру, головним чинником якої була продрозкладка. Москва, через своїх ставлеників, нав’язала Україні нереалістичний обсяг хлібної розкладки, який виконати в умовах занепаду аграрного сектору економіки було практично неможливо. Для її вилучення було задіяно широкий спектр адміністративних і карально-репересивних органів і заходів. Було відновлено Наркомат продовольства УСРР, під керівництвом якого сформовано воєнізовані продовольчі загони. Вони значною мірою складалися з російських робітників і утворювали окрему продармію, на яку покладалося завдання реалізації продовольчої диктатури. Водночас до визиску українських господарств окупаційний режим залучав частини Червоної армії, Української трудової армії, війська ВОХР тощо. Не дивлячись на широке застосування репресій і терору, виконання хлібної розкладки в 1920 р. фактично провалилося. Ключовими фактороми, що призвели до цього, були: спротив українського селянства, організований антибільшовицький повстанський рух, а також війна радянської Росії проти УНР, Польщі та Білої армії П. Врангеля. Лише з остаточною окупацією УНР у листопаді 1920 р., більшовикам вдалося в повну силу підійти до реквізиційного грабунку українського продовольства. Пік виконання продрозкладки припав саме на кінець 1920 р. – першу третину 1921 р. Однак поглиблення продовольчої диктатури викликало новий потужний сплеск українського руху спротиву, що фактично переріс у новий фронт антибільшовицької боротьби. Він став одним із головних чинників, який змусив більшовиків відмовитися від «воєнного комунізму» і перейти до нової економічної політики, замінивши продрозкладку продподатком. Проте введення в дію останнього затягнулося до осені 1921 р. До цього часу в Україні продовжувалася «викачка» розкладки із застосуванням усіх репресивно-каральних методів і заходів минулих років. Виснаження українського селянства продовольчим терором 1920 р. – початку 1921 р. призвело до значного зубожіння українського сільськогосподарського сектору. Це, зокрема, негативно вплинуло на посівну кампанію весни 1921 р., що у поєднанні з продовженням продрозкладки та позаекономічними методами примусу, систематичним вивезенням зерна в Росію, а також важкими погодними умовами літа 1921 р., викликало масовий голод в Україні. Він, у свою чергу, завдав відчутного удару по антибільшовицькому повстанському руху.

Ключові слова: хліб, зерно, продрозкладка, продзагони, більшовики, продовольча диктатура, Україна, УНР, УСРР.

The food supply dictatorship of the Russian communist regime in occupied Ukraine (1920 - early 1921)

The aim of the article is to study the goals and course of the implementation of the food supply dictatorship by the Russian communist regime in the occupied territory of Ukraine in 1920 - at the beginning of 1921 as well as the reaction of Ukrainian society to it, based on scientific works, published and archival documents. Methodology and methods. The methodology of research is based on the principles of historicism, objectivity, scientificity, and comprehensiveness. Problem-chronological, comparative-historical, logical-analytical and descriptive methods were used to achieve the goal. Conclusions. The Russian communist regime led by V. Lenin required a significant amount of food resources, especially bread resources, in order to establish its dictatorship, provide food for Russian industrial centers, the Red Army, the party, Soviet, punitive and repressive apparatus, and organize proletarian revolutions in Europe. First of all, these resources were supposed to be obtained at the expense of the grain-producing regions of Ukraine. Having occupied most territory of the UNR (Ukrainian National Republic) for the third time in early 1920, the Bolsheviks immediately resumed the food exploitation of Ukraine, which had been interrupted by hostilities in the summer and autumn of 1919. In the occupied territory, war communism with food supply dictatorship and prodrozkladka (the surplus food appropriation system), as a it's important part, was restored. Moscow and its protégés imposed an unrealistic amount of grain requisitioning on Ukraine, which was practically impossible to fulfil in the conditions of the decline of the agrarian sector of the economy. Bolsheviks used a wide range of administrative, punitive and repressive bodies and measures in order to achieve that goal. The People's Commissariat of Food of the Ukrainian SSR was reinstated, and prodzahony (food detachments) were established under its direction. Russian laborers made up the majority of prodzahony on the basis of which it was formed separate food army tasked with enforcing a food dictatorship. At the same time, the occupation regime involved units of the Red Army, Ukrainian Labor Army, troops of the VOKhR etc to expropriate Ukrainian farms. Despite the widespread use of repression and terror, the implementation of the prodrozkladka in 1920 was a failure. The main contributors to this were the organized anti-Bolshevik insurgency, the Ukrainian peasantry's resistance, and Soviet Russia's wars against the UNR, Poland, and P. Wrangel's White Army. The Bolsheviks were only able to approach the requisitioning and plundering of Ukrainian food in full force with the UNR's definitive conquest in November 1920. The prodrozkladka growth peaked in the end of 1920 and the beginning of 1921. However, as the food dictatorship grew more entrenched, the Ukrainian insurgent movement experienced a fresh, dramatic upsurge that gave rise to a new front in the anti-Bolshevik battle. It eventually became one of the key reasons the Bolsheviks were compelled to give up on war communism and adopt a new economic strategy that replaced prodrozkladka with tax in kind. The later one, however, didn't go into effect until the fall of 1921. Till then, Bolsheviks continued "pumping out" of the grain in Ukraine, while employing all of the previous years' repressive and punitive tactics and policies. The exhaustion of the Ukrainian peasantry by Bolsheviks that used the food terror of 1920 - early 1921 caused a considerable decline in the country's agricultural output. It consequently had a negative effect on the spring 1921 sowing campaign, which, along with the persistence of prodrozkladka and other forms of coercion, the routine export of grain to Russia, the harsh weather of the summer of 1921, and other factors, led to a mass famine in Ukraine.

Keywords: bread, grain, prodrozkladka, prodzahony, bolsheviks, food supply dictatorship, Ukraine, UNR, Ukrainian SSR.

Ворожко В.. Становлення радянського режиму секретності й таємно-шифрувальні підрозділи у 1918–1927 рр.

Мета. На підставі наукових праць та архівних документів дослідити історичні аспекти становлення радянського режиму секретності, організаційно-правових заходів щодо захисту таємних відомостей, діяльність таємно-шифрувальних підрозділів у перше десятиріччя радянської влади; проаналізувати нормативно-правові акти з питань захисту таємних відомостей; з’ясувати, які саме відомості більшовики вважали таємними. Методологія та методи. Методологія дослідження спирається на принципи об’єктивності, позитивізму, системності, історизму. Дослідження базується на історичних методах: проблемно-хронологічному, історико-порівняльному, історико-правовому. Висновки. На основі архівних та опублікованих документів, праць дослідників розглянуто організаційно-правові аспекти становлення радянського режиму секретності та створення і розвитку радянських таємно-шифрувальних підрозділів. Окрему увагу приділено діяльності першого радянського таємного-шифрувального підрозділу – Спецвідділу при ОДПУ СРСР, на який в СРСР покладалися загальнодержавні функції у сфері охорони таємних відомостей. Досліджено діяльність таємно-шифрувальних підрозділів УСРР, які мали різні назви: «таємний відділ», «таємно-директивна частина», «таємне відділення», «таємне діловодство», «спеціальне відділення», «спеціальна частина» тощо, діяльність яких базувалася на інструкціях ВНК–ОДПУ. Таємність була одним із важелів радянської влади, що в умовах партійної диктатури спрямовувала і контролювала всі аспекти діяльності держави, зокрема і питання захисту таємних відомостей. Встановлено, що небажана для влади інформація оголошувалася таємною або такою, що не підлягала розповсюдженню. Доведено, що порядок віднесення відомостей до таємних та система їхнього захисту у СРСР формувалися в умовах тотального політичного контролю. У досліджуваний період була створена так звана «перелікова» система віднесення відомостей до державної таємниці Основними радянськими таємницями були відомості про взаємовідносини радянської влади і партійних органів, про оборонні і мобілізаційні питання; діяльність органів безпеки, військову промисловість та нові озброєння, про методи і заходи боротьби зі шпигунством і контрреволюцією, про державні шифри, пільги та привілеї радянської номенклатури, політичну цензуру, про переговори і угоди СРСР з іноземними державами тощо. Метою захисту радянських таємниць було збереження та примноження влади більшовиків.

Ключові слова: Бокій, ВНК, Давидов-Барг, ДПУ/ОДПУ, режим секретності, Спецвідділ ОДПУ, таємні відомості, таємно-шифрувальні підрозділи.

Formation of the Soviet regime of secrecy and secret-encryption units in 1918–1927

Goal and tasks. On the basis of scientific works and archival documents, to investigate the historical aspects of the formation of the Soviet secrecy regime, organizational and legal measures for the protection of classified information, the activities of secret and encryption units in the first decade of Soviet power; to analyze normative legal acts on the protection of secret information; to find out exactly what information the Bolsheviks considered secret. Methodology and methods. The research methodology is based on the principles of objectivity, positivism, systematics, historicism. In this study, historical methods including problem-chronological, historical-comparative, and historical-legal were applied. Conclusions. It had been analyzed in the study the organizational and legal aspects of the formation of the Soviet secrecy regime, the establishment and development of the Soviet secret-encryption units. Special attention had been paid to the activity of the first Soviet secret-encryption unit, the Special Department at the ODPU, responsible for protecting classified information at the state-wide level. It also studied the work of the analogous units in the Ukrainian SSR, called "secret department", "secret office management," "special unit" etc., which in its work adhered the instructions of the VChK/ODPU. The study revealed that the Soviet authorities deemed the restriction of information as one of its primary instruments of power. They declared any information they viewed as undesirable "secret", stopped it from being distributed, and banned it. The so-called "listing" system for classifying information as a state secret was created during the studied period. The main Soviet secrets were information about the relationship between the Soviet government and party bodies, about defense and mobilization issues; activities of security agencies, military industry, and new weapons; methods and measures for combating espionage and counter-revolution, state ciphers, benefits, and privileges of the Soviet nomenclature, political censorship, about negotiations and agreements of the USSR with foreign countries, etc. The purpose of protecting Soviet secrets was preserving and increasing the power of the Bolsheviks.

Keywords: Bokii, Cheka, VChK/ODPU, Davydov–Barg, secrets information, secret-encryption units, Special department at ODPU.

Подкур Р.. Губернські територіальні апарати ВЧК у радянській Україні на початку 1920-х рр.

Метою статті є дослідження процесу створення губернських апаратів органів ВЧК в Україні на початку 1920-х рр.Методологія ґрунтується на принципах історизму, науковості, усебічності. Для реалізації мети були застосовані проблемний, хронологічний, конкретно-пошуковий, історико-генетичний методи.Висновки. Органи державної безпеки УСРР були структурним підрозділом ВЧК радянської Росії навіть в умовах формальної незалежності УСРР. Очільники російської Компартії вважали найбільшою небезпекою найменші прояви «самостійності» керівників ВУЧК і намагалися жорстко контролювати їхню діяльність.Створення губернських ЧК залежало від розмаху повстанського руху на теренах окупованої УНР, політико-економічної ситуації у губернії і кадрових спроможностей більшовицького апарату забезпечити формування територіальних апаратів держбезпеки. Зважаючи на політичні, соціально-економічні особливості губерній, структура губЧК пристосовувалася до поточної ситуації. Тому інструкції ВЧК щодо типової структури губЧК бралися до уваги, але наявна політико-економічна ситуація, розвиток повстанського руху, специфіка наявних соціальних груп населення були головними чинниками у визначенні структури територіальних апаратів.Основну увагу керівництво губЧК приділяло формуванню агентурно-освідомчого апарату. Оскільки це надавало можливість проникнути у різні соціальні групи, розкрити широкий спектр настроїв і поведінки населення в умовах більшовицької окупації, виявити наміри політичної опозиції, ліквідувати шпигунські мережі, повстанські загони. Водночас широкий спектр інформації надавав можливість маніпулювати настроями населення, спрямовувати вістря незадоволення на так званих «куркулів», «церковну контрреволюцію», «світову/європейську буржуазію», які начебто заважають подолати руйнівні наслідки першої світової та російсько-українських війн на теренах України.

Ключові слова: ВЧК, ВУЧК, структура, губернське ЧК, агентура, посадові злочини, контрреволюційні злочини, позасудові репресії.

Provincial territorial Cheka offices in Soviet Ukraine in the early 1920s

The article's goal is to examine the early 1920s Cheka's establishment of regional offices throughout Ukraine. The methodology is grounded in the ideas of objectivity, scientificity, and historicism. The problematic, chronological, particular search, historical, and genetic methods were employed to accomplish the purpose. Conclusions. Even under the terms of the Ukrainian SSR's legal independence, the state security agencies of that country were a structural component of the Cheka of Soviet Russia. The authorities of the Russian Communist Party attempted to tightly regulate the operations of the VUCHK because they believed that even the smallest indication of their "independence" posed the biggest threat. The extent of the insurgency within the occupied Ukrainian People's Republic, the political and economic situations in the provinces, and the Bolshevik apparatus's human resources were all factors that effected the construction of provincial offices Cheka and the creation of territorial state security apparatuses. Taking into account the political, social and economic peculiarities of the provinces, the structure of the Gubernia Cheka was adapted to the current situation. Consequently, the Cheka's instructions regarding the typical structure of the Gubchkas were duly considered; however, the primary determinants of the territorial apparatuses were the state of affairs politically and economically, the progression of the insurgency, and the characteristics of the prevailing social groups. The leadership of the Cheka paid the main attention to the formation of an agent and information apparatus. This enabled the elimination of insurgent groups and spy networks, as well as the penetration of diverse social groupings and the revelation of a wide spectrum of moods and behaviors of the populace living under Bolshevik occupation. The populace's mood could be controlled at the same time thanks to a wealth of information, which was used to target the so-called "kulaks," "church counter-revolution," and "world/European bourgeoisie," which allegedly prevented the Bolsheviks from overcoming the devastating consequences of the First World War and the Russian-Ukrainian wars in Ukraine.

Keywords: Cheka, VUCHK, structure, provincial Cheka, agents, official crimes, counter-revolutionary crimes, extrajudicial repression.

Лісова В.. "Наведення рум’ян на вельми пожухле обличчя старої сталінсько-брежнєвської школи": інформаційно-пропагандистська діяльність КДБ УРСР у 1990–1991 рр.

Метою статті стала спроба дослідити особливості інформаційно-пропагандистської роботи радянських спецслужб в останні роки існування СРСР, визначити яким чином органи державної безпеки намагалися впливати на формування свого іміджу та як КДБ протидіяв репутаційним втратам у 1990–1991 рр., окреслити основні кроки керівництва союзного та республіканського секретних відомств для формування у громадськості «правильного» уявлення про роль і місце КДБ у тогочасному радянському суспільстві. Під час підготовки статті авторка дотримувалася принципів історизму, науковості, об’єктивності, усебічності. Для дослідження інформаційно-пропагандистської діяльності радянських спецслужб у зазначений період були застосовані проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, історико-генетичний та конкретно-пошуковий методи. При роботі з архівними документами використані методи джерелознавчого і герменевтичного аналізу. Висновки. Останній етап розбудови радянськими спецслужбами сфери зовнішніх відкритих комунікацій припав на 1990–1991 рр. У цей час КДБ СРСР продовжив настирливо просувати в маси свій «новий позитивний імідж»: чекісти всіляко імітували сучасність, відкритість, гуманність і, звісно, підтримку демократичних перетворень. У секретному відомстві сподівалися, що в такий спосіб їм вдасться ошукати суспільство і соціально-політичні трансформації не торкнуться глибинних основ функціонування тоталітарної держави. Тим часом у союзних республіках із кожним днем наростало невдоволення провальною внутрішньою політикою центральної влади та визрівало бажання вирватися з тюрми народів. Коли стало очевидно, що Союз приречений, на Луб’янці відкинули личину «демократів» та вдалися до спроби державного перевороту. Це була агонія перед розпадом імперії. До того чекістська пропаганда працювала на повну.

Ключові слова: перебудова, гласність, комунікації, інформація, пропаганда, зв’язки з громадськістю, піар, преса, КДБ, УРСР.

‘Putting blush on the very withered face of the old Stalin-Brezhnev school’ – information and propaganda activities of the KGB of the Ukrainian SSR in 1990–1991

The purpose of the article is an attempt to study the features of the information and propaganda work of the Soviet special services in the last years of the existence of the USSR; determine how the state security agencies tried to influence the formation of their image and how the KGB counteracted reputational losses in 1990–1991; outline the main steps taken by the leadership of the Union and Republican secret departments to form the public's «correct» idea of the role and place of the KGB in Soviet society. Methodology. The author adhered to the principles of historicism, scientificity, objectivity, and comprehensiveness. To study the information and propaganda activities of the Soviet special services in this period, chronological, comparative-historical and specific search methods were used. While working with archival data, the hermeneutic method and critical analysis of historical sources were used. Conclusions. The last stage in the development of the sphere of external open communications by the Soviet special services fells on 1990–1991. At this time, the KGB of the USSR continued to persistently promote its «new positive image» to the masses: the Chekists in every possible way imitated modernity, openness, humanity and, of course, support for democratic change. The secret department hoped that in this way they would be able to deceive society and socio-political transformations would not touch the deep foundations of a totalitarian state. Meanwhile, dissatisfaction with the failed internal policy of the central government was growing every day in the Union republics and a desire was ripening to break out of the prison of peoples. When it became obvious that the Union was doomed, the Lubyanka rejected the guise of «democrats» and attempted a coup d'état. It was the agony before the collapse of the empire. Prior to this, Chekist propaganda worked to the fullest.

Keywords: perestroika, glasnost, communications, information, propaganda, public relations, PR, press, KGB, Ukrainian SSR.

Радченко О.. Доктор Артур Босс: "Я повинен був перекладати поблизу місця розстрілів у Бабиному Яру"

Мета – на підставі архівно-кримінальної справи, що була у провадженні НКВС радянської України, документів кримінальних справ на колишніх нацистів, що розслідувалися у Німеччині, реконструювати біографію та злочинну діяльність етнічного німця, громадянина УРСР Артура Босса. Будучи співробітником зондеркоманди 4а, він брав участь у здійсненні злочинів стосовно єврейського населення під час нацистської окупації України. Авторка ставила собі також за мету виявити докази співпраці А. Босса з співробітниками НКВС. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, науковості, усебічності. Для реалізації мети були використані загальнонаукові (дедукції та індукції, аналізу і синтезу, порівняння) та спеціальні історичні методи дослідження (просопографічний, історико-проблемний тощо). Метод критичному аналізу відіграв провідну роль для вивчення джерел. Висновки. У результаті дослідження вдалося встановити окремі факти біографії А. Босса, виявити обставини його арешту органами НКВС, а також умови зменшення терміну його засудження. У дослідженні представлені факти, що свідчать про колаборацію А. Болсса із нацистами, а також про його роботу у складі зондеркоманди 4а під керівництвом воєнного злочинця Пауля Блобеля. А.Босс був причетний до масового вбивства євреїв у Житомирі. У складі зондеркоманди 4а він брав участь у акції знищення єврейського населення м. Києва у Бабиному яру. Матеріали німецького розслідування щодо причетності до воєнних злочинів підтверджують факт його співпраці з нацистськими службами безпеки та таємної поліції. Водночас, аналізі архівно-кримінальної справи, що провадилася співробітниками НКВС у середині 1930-х рр. дозволив виявити факти фальсифікації в автобіографії А. Босса. Так, його свідчення про втечу із виправного табору, спроби перейти кордон із Іраном, нелегальне проживання при критичному аналізі здаються неправдивими. Наявні матеріали у кримінальній справі А. Босса, як-то, отримання паспорта в умовах його розшуку як втікача із табору, співробітництво із представниками підпілля НКВС у Києві під час нацистської окупації, опосередковано підтверджують його співпрацю з НКВС.

Ключові слова: А. Босс, Бабин Яр, Голокост, зондеркоманда 4а, перекладач, агент НКВС.

Dr. Arthur Boss: “I had to be an interpreter near the place of mass extermination in Babyn Yar”

The purpose of the study is to reconstruct the biography and criminal activities of Arthur Boss, an ethnic German citizen of the Ukrainian SSR, based on archival criminal files from the NKVD of Soviet Ukraine, and documents of criminal cases related to Nazi former Nazis in Germany. As a member of Sonderkommando 4a, he participated in crimes against the Jewish population during the Nazi occupation of Ukraine. The article presents evidence of A. Boss's cooperation with the NKVD. Methodology. The research approach is founded on the ideas of objectivity, comprehensiveness, historicism, and science. The goal was accomplished by the application of specific historical research methods (prosopographic, historical and problematic, etc.) in addition to general scientific methods (deduction and induction, analysis and synthesis, comparison). Critical analysis as a method was crucial for the examination of sources. Conclusions. As a result of the study, it was possible to establish certain facts of the biography of A. Boss's biography, to identify the circumstances of his arrest by the NKVD, as well as the conditions for reducing his sentence. The study presents evidence of A. Boss's collaboration with the Nazis. Boss's collaboration with the Nazis, as well as his work as a member of Sonderkommando 4a under the leadership of war criminal Paul Blobel. A. Boss was involved in the mass murder of Jews in Zhytomyr. As a member of Sonderkommando 4a, he participated in the extermination of the Jewish population of Kyiv in Babyn Yar. The materials of the German investigation into his involvement in war crimes confirm the fact that he collaborated with the Nazi security services and the secret police. Concurrently, an analysis of the archival and criminal case conducted by NKVD officers in the mid-1930s exposed facts of fabrication in A. Boss's autobiography. For example, his testimony about escaping from a penal camp, attempts to cross the border with Iran, and illegal residence appear to be false when these documents are critically analysed. The available materials in A. Boss's criminal case, such as his passport obtained while he was wanted as a camp fugitive, and his cooperation with representatives of the NKVD underground in Kyiv during the Nazi occupation, indirectly confirm his cooperation with the NKVD.

Keywords: A. Boss, Babyn Yar, Holocaust, Sonderkommando 4a, interpreter, NKVD agent.

Разиграєв О.. Православні метричні книги як джерело до вивчення польсько-українського конфлікту у роки Другої світової війни (за матеріалами Луцького району Волинської області)

Мета запропонованого дослідження проаналізувати православні метричні книги Луцького району Волинської області періоду Другої світової війни та розкрити їхній джерелознавчий потенціал для дослідження «українських» жертв польсько-українського конфлікту 1939–1945 рр. Методологія дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціально історичних методів дослідження. Серед міждисциплінарних застосовано структурно-функціональний метод. Перевага надавалася конкретно-історичним методам: проблемно-хронологічному, історико-порівняльному (компаративному), синхронному, діахронному (періодизації) та іншим. Висновки. У 1943 р. на Волині розгорнувся міжетнічний збройний конфлікт між українцями та поляками, який став однією з найбільш трагічних подій в історії взаємин обох народів. Попри висвітлення багатьох сторін польсько-українського протистояння, практично нез’ясованим залишається питання кількості жертв з обох сторін, хоча певні спроби підрахунку робилися як у Польщі, так і в Україні. Відсутність хоча б приблизних підрахунків людських втрат дозволяє маніпулювати та спекулювати цим питанням, більше того – переносити його у політичну площину. Сьогодні, з метою підрахунку жертв українсько-польського конфлікту в роки Другої світової війни, ми можемо оперувати різними видами джерел, як письмовими так і усними. Практично невивченим, але не менш інформативним письмовим джерелом, яке теж може слугувати поміччю у справі ідентифікації жертв польсько-українського протистояння є метричні книги – паперовий реєстр актів громадянського стану – народження, шлюбу та смерті. Аналіз православних метричних книг Луцького району Волинської області періоду Другої світової війни, які зберігаються в Луцькому районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області дозволяє стверджувати, що вони попри свою інформативність можуть бути тільки одним із видів джерел, яке можна і ватро використовувати історикам для дослідження польсько-українського протистояння в роки Другої світової війни. У проаналізованих матеріалах ми виявили трохи більше двадцяти записів про насильницьку смерть з ідентифікацією священниками вбивць як «поляки», «ляхи», «польські банди», тощо. Крім того, нами було віднайдено записи про вбивства окремих осіб без подання винуватців злочину. В той же час верифікація як першого, так і другого типу записів з іншими видами джерел, краєзнавчою літературою, документами українського націоналістичного підпілля та радянських інституцій, зрештою й з результатами польових експедицій, проведених автором цієї статті, дозволяють більш детально проаналізувати кожен окремий випадок. В той же час, до цих матеріалів потрібно ставитись з обережністю, за можливості зіставляти з іншими видами і типами джерел, адже метрики не можуть виступати самостійним джерелом. Питання фізичного збереження або місця зберігання решти метрик потребує подальшого дослідження.

Ключові слова: Волинь, Друга світова війна, польсько-українське протистояння, жертви, метричні книги.

Orthodox metrical books as a source for the study of the Polish-Ukrainian conflict during the Second World War (based on the materials of the Lutsk district of the Volyn Region)

Purpose is to study the Orthodox metrical books of the Lutsk district of the Volyn region during the Second World War and to show their source research potential for the study of "Ukrainian" victims of the Polish-Ukrainian conflict of 1939–1945. The research methodology is based on the use of general scientific and specific historical research methods. Among the interdisciplinary ones, the structural-functional method was used. Preference was given to specific historical methods: problem-chronological, synchronous, diachronic, comparative-historical and others. Conclusions. In 1943 an international armed conflict between Ukrainians and Poles broke out in Volyn, that became one of the most tragic events in the history of relations between the two peoples. Despite the coverage of many sides of the Polish-Ukrainian confrontation, the number of victims on both sides remains practically unclear, although certain attempts to count them were made both in Poland and in Ukraine. The absence of at least approximate estimates of human losses allows to manipulate and speculate on this issue, moreover, to transfer it to the political plane. Today, in order to count the victims of the Ukrainian-Polish conflict during the Second World War, we can use various types of sources, both written and oral. A practically unstudied, but no less informative written source, which can also serve as an aid in the identification of victims of the Polish-Ukrainian conflict, are metric books – a paper register of civil status acts – birth, marriage and death. The analysis of the Orthodox metric books of the Lutsk district of the Volyn region during the Second World War, which are kept in the Lutsk District Department of the State Executive Service of the Main Territorial Department of Justice in Volyn, allows us to state that, despite their informativeness, they can be only one of the types of sources that can be used by historians for the study of the Polish-Ukrainian conflict during the Second World War. In the analyzed materials, we have found a little more than twenty records of violent death in which the priests identified the killers as "Poles", "Lakhs", "Polish gangs", etc. In addition, we found records of the murders of individuals without presenting the perpetrators of the crime. At the same time, the verification of both the first and the second type of records with other types of sources, local history literature, documents of the Ukrainian nationalist underground and Soviet institutions, and ultimately with the results of field expeditions conducted by the author of this article, allow a more detailed analysis of each individual case. At the same time, these materials should be treated with caution, if possible, compared with other types of sources, because metrics cannot act as an independent source. The question of the preservation or storage location of the remaining metrics needs further investigation.

Keywords: Volyn, World War II, Polish-Ukrainian conflict, victims, metric books.