Пащевськ ий Павло
Sekcja: Сектор №36 старшин та козаків Армії УНР, номер сектору 36, Rząd: 2, Miejsce: 34 (Варшава (Польща))
52.229210°N, 20.945603°E
Osoby
👴
Пащевськ
1874 – 1944
70 lat Miejsce urodzenia: Київська губ, Канівськ ий пов. , с. Великі Грицьки Miejsce śmierci: Варшава (Польща)
Notatki o osobieРанг або посада: священик , керівник Головної управи військов ого духовенс тва Армії УНР
Місце похованн я: Варшава (Польща)
Адреса цвинтаря : м. Варшава, ul. Wolska 138/ 140 01- 126 Warszawa (м. Варшава, правосла вний цвинтар на Волі)
Стан могили: У задовіль ному стані
Статус оплати: Оплата не стягуєть ся
Інформац ія актуальн а станом на: 06. 08. 2020
Джерело: Енциклоп едія некропол езнавств а / В. Жадько - Київ : 2013. - С. 312; Михалеви ч Віктор, Духівниц тво у військов их структур ах: історичн ий досвід і сучасніс тьPDF, 2012 р. / / «Волинь і волиняни у Другій світовій війні: збірник наукових праць». —— С. 129- 130.
Опис: Пащевськ ий Павло (1874 — 1944) — священни к, керівник Головної управи військов ого духовенс тва Армії УНР. Народивс я 15 січня 1874 р. у селі Великі Пріцьки Канівськ ого повіту Київсько ї губернії Російськ ої імперії. Прийняв хіротоні ю 22 листопад а 1894 р. й служив священни ком у с. Жалоби Ямпільсь кого повіту Подільсь кої губернії . Служив благочин ним на Херсонщи ні. У червні 1917 р. був делегато м від Херсонсь кої єпархії УАПЦ на І Всеукраї нському Церковно му З'їзді у Києві. Тоді ж Симон Петлюра, голова Головног о Українсь кого Військов ого Комітету (ГУВК), запросив його на службу до українсь кого війська, що якраз постало. 25 липня 1917 р. Комітет призначи в П. Пащевськ ого військов им священни ком (капелан ом) 10- го українсь кого запасног о полку, пізніше Сердюцьк ого полку імені Петра Дорошенк а. Від 6 серпня 1918 р. — капелан Чорномор ського коша Армії Українсь кої Держави; від 2 березня 1919 р. — протопре світером Амвросіє м Вінницьк им висвячен ий у сан протоієр ея; від 5 березня 1919 р. — капелан і благочин ний Запорізь кого корпусу ДАУНР; від 14 листопад а 1919 р. — в. о. головног о священни ка ДАУНР, пізніше — протопре світер АУНР. У грудні 1919 р. — травні 1920 р. Брав участь у 1- му Зимовому Поході військ УНР, був поранени й. Після повернен ня з походу його призначи ли начальни ком Управи Душпасти рства (Головни м Капелано м) Армії УНР в чині генерала - хорунжог о після вбивства о. Антонія Матеюка на цій посаді. Після поразки визвольн их змагань 1920- х років й інтернув ання військ УНР до Польщі, перебува в у таборі в Каліші. За ініціати вою командир ів дивізій та згодою міністра віровизн ань УНР професор а Івана Огієнка та митропол ита Юрія Ярошевсь кого П. Пащевськ ий організу вав у таборі курси військов их священни ків. Одночасн о був Головою Ради «Братств а Кирила та Методія» та «Братств а св. Покрови» . Керівник ами курсів військов их капелані в були П. Пащевськ ий і генерал О. Загородс ький. Значна частина випускни ків цих курсів, після виходу з табору стали парафіял ьними священни ками. Після укладенн я Ризького договору 1921 р. між Польщею й Росією поза спиною УНР у Польщу було інтернов ано близько 40 тисяч вояків армії УНР. Їх розмісти ли в майже 20 концентр аційних таборах. Досі ствердже но похованн я лише 13 тисяч стрільці в і старшин на 19 цвинтаря х. У березні 1921 р. був на з'їзді українсь ких військов их капелані в у м. Тарнові організо ваному міністро м ісповіда нь УНР Іваном Огієнко. Від 1924 р. — служив у с. Бабин Рівненсь кого повіту Волинськ ого воєводст ва Польсько ї Республі ки, де була станиця колишніх вояків Армії УНР. По виході з табору інтернов аних у 1925 р. о. Павло служив настояте лем Христово здвиженс ької Церкви в Луцьку. Тут була єдиною на той час українсь ка правосла вна парафія в місті і разом з тим гімназій на церква. Протоієр ей П. Пащевськ ий водночас викладав релігію в Луцькій Українсь кій Гімназії імені Лесі Українки . Його дуже любили і шанували гімназис ти, про що свідчать їхні численні спогади. Окрім того, він брав діяльну участь в культурн ому й церковно му житті міста Луцьк. У 1939- 1940 рр. о. Павло виїхав до Варшави і був настояте лем правосла вної кафедрал ьної церкви в Празі. У 1941 р. був призначе ний настояте лем передано го УАПЦ собору Святої Марії- Магдалин и у м. Варшаві.
Linki zewnętrzne
necropol is. uinp. gov. ua
Адреса цвинтаря
Utworzono: 25 maj 2026Zaktualizowano: 25 maj 2026
Kontakt
Regulamin
Polityka prywatności
• © 2026 OpenHeritage
• 🇺🇦 Dumnie stworzone w Ukrainie
• v2.15.5