Коваленко Антон Вікторович და Шмигаль Микола Іванович

დეტალები

ადამიანები

2

პირველი დაკრძალვა

2023

ბოლო დაკრძალვა

2024

სასაფლაო

Кладовище біля Манвелівки

საფლავის მდებარეობა

48.233274°N, 35.874322°E

მიმართულებები

ადამიანები ამ მემორიალზე · 2

• АК
  Коваленко Антон Вікторович04.03.1994 – 12.05.2024 · 30 წლები, 2 თვეებისმამრობითიБіографія: Коваленко Антон Вікторович. 04.03.1994 - 12.05.2024 р. Народився 04 березня 1994 року в селі Зоря Васильківського р-ну., Дніпропетровської обл. Дитинство Антоші пройшло без батьківської уваги, його мама виховувала трьох дітей сама. Антоша був наймолодшим у сім'ї, старші діти - сестра Аня та брат Сергій. Від раннього дитинства Антон мріяв про службу в армії, захоплювався військовою дисципліною та мріяв стати захисником своєї Батьківщини У 2010 році закінчив 9 класів у Манвелівці та поступив до ПТУ-74 за спеціальністю "тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва". Навчання закінчив у 2013 році, здобувши професійні навички, які потім допомогли йому у військовій службі. 04 жовтня 2013 року Антоша Коваленко прийняв присягу та був зарахований до військової частини А 1126 у с.м.т.Гвардійське, Новомосковського р- ну., Дніпропетровської обл., де служив механіком-водієм 1-ї самохідної артилерійської батареї 25-ї десантної бригади. Тільки прийняв присягу, а тут почався Майдан, а потім 20 лютого 2014 року початок війни на сході України. Приймав участь в антитерористичній операції (АТО) на території Донецької та Луганської областей з 08 травня по 29 вересня 2014 року. Повернувся з АТО контуженим, сивим і з осколками в тілі, але незламним у волі та відданості Україні. У 2015 році одружився. У шлюбі народилися п'ятеро дітей троє синів: Ілля, Ігор, Назар і дві доньки: Єва і Кіра. Синок Назарчик, на жаль, помер у віці 2 років у 2020 році. Незважаючи на сімейні обставини і обов'язки, Антоша продовжував думати про службу та захист України. Він часто приходив до військкомату та просився на фронт, пам'ятаючи своїх загиблих побратимів-десантників. Говорив, що : "Хлопці-побратими загинули, а я живий- то я піду на війну!". 20 лютого 2024 року Антошу призвали до лав Збройних сил України, де зарахували старшим стрільцем- оператором у 92-у Окрему Штурмову Бригаду, мінометну батарею 4-го штурмового батальйону. Добровільно пішов захищати дітей, рідних, Україну Антоша відразу проявив мужність, рішучість та відданість побратимам. 12 травня 2024 року (на свято День матері), старший солдат Коваленко загинув разом із командиром біля населеного пункту Липці Харківської області у віці 30 років. Пам'ять про Антона, його відданість, мужність і любов до Батьківщини залишиться назавжди у серцях родини, друзів, побратимів. Антошині слова: "Я всігда буду рядом поки будуть помнить мене" стали заповітом для всіх, хто його знав. За проявлену відвагу і героїзм Коваленко Антон Вікторович нагороджений орденом "За мужність" 3 ступеня (посмертно). Указ Президента. Похований на Манвелівському кладовищі. Мама Ольга сама своєму СИНУ - ГЕРОЮ поставила пам'ятник у вигляді ТРИЗУБА, бо кожна Мама хоче, щоб її СИНА - ГЕРОЯ пам'ятали... Герої не вмирають ! Героям слава ! https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%80%D0%B4%D0%B5%D0%BD_%C2%AB%D0%97%D0%B0_%D0%BC%D1%83%D0%B6%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%C2%BB https://www.president.gov.ua/documents/8802024-53305 Нагорода: Орден «За мужність» III ступеняmemoryall.com.ua
  ამ გვარის ძიება
• МШ
  Шмигаль Микола Іванович30.11.1976 – 13.01.2023 · 46 წლები, 1 თვეებისმამრობითიНагорода: Орден «За мужність» III ступеняmemoryall.com.ua
  ამ გვარის ძიება