Зварич Ярина Андріївна

"Неначе пташка зойкнула в саду... Неначе стогін розлетівсь навколо... То темна ніч раптово принесла біду I серце враз від болю похололо. Твоя душа тендітна, чарівна Пташиною від тіла відлетіла. Неначе враз порвалася струна І зойкнула востаннє і несміло... Тобі - стежина встелена до Бога, В нас - молитви, пам'ять і печаль. Нехай же світлою буде твоя Дорога Іинас, Яринка, ти не забувай!"