Тадеуш Буковський народився 22 квітня 1909 року у Варшаві. У віці 19 років він розпочав працювати вчителем, однак від самого початку його найбільшою пристрастю була фотографія. Він керував шкільними фотогуртками, а його діяльність у скаутському русі також була пов’язана з фотографією.
У 1927 році став членом Польського фотографічного товариства (Polskie Towarzystwo Fotograficzne). У 1939 році одружився з Галіною Глінською (Halina Glińska).
Під час німецької окупації брав участь у підпільній діяльності — створював фотодокументацію не лише руйнувань та реалій окупаційного життя, а й пересування німецьких військ.
Під час Варшавського повстання належав до батальйону «Вігри» (Batalion „Wigry”) і як фоторепортер з однаковою ретельністю документував як бойові дії, так і повсякденне життя повстанців.
12 вересня 1944 року потрапив у полон і залишив місто разом із цивільним населенням.
Після війни подружжя Буковських мешкало у варшавському районі Мокотув (Mokotów). У 1946 році Галіна померла.
Залишившись удівцем, Буковський із 1948 року працював фоторепортером, а згодом обійняв посаду керівника відділу фотографії у видавничому інституті «Наша книгарня» (Instytut Wydawniczy „Nasza Księgarnia”).
Комуністична влада піддавала його ретельним перевіркам.
У 1958 році він отримав звання фотохудожника престижної Міжнародної федерації фотомистецтва (Fédération Internationale de l'Art Photographique, FIAP).
Свою першу персональну виставку, присвячену фотографіям Варшавського повстання, йому вдалося організувати лише у 1979 році.
Помер у 1980 році у Варшаві.
18 січня 1981 року, вже після смерті фотографа, у галереї «Кордеґарда» (Kordegarda) відкрилася виставка «Варшава тридцятих років» (Warszawa trzydziestych lat), підготовлена за його концепцією. Фотографічна спадщина Тадеуша Буковського Його фотографії є свідченням високої професійної майстерності та чутливості фоторепортера, а також глибокої любові до міста, у якому він виріс, за яке воював і до якого повернувся після війни.
На фотографіях міжвоєнного періоду постає Варшава, сповнена життя та гордості. Вони відображають як урочисті події, так і повсякденне міське життя.
Цей розділ завершується тривожним епізодом — риттям протиповітряних укриттів і захисних ровів, що віщує початок нової епохи в історії міста.
Далі йдуть фотографії періоду німецької окупації: від перших руйнувань до поспішного залишення міста німцями наприкінці липня 1944 року.
Наступну частину становлять фотографії Варшавського повстання. Буковський з однаковою ретельністю фіксував сцени підготовки до боїв, повстанців під час бойових дій та повсякденне життя Варшави, що продовжувала боротьбу.
Останній розділ присвячений повоєнним фотографіям — документальному свідченню руйнувань, але водночас і відродження міста, у якому прагнення до життя виявилося сильнішим за воєнну травму.