Едварду Томяку (Edward Tomiak) під час Варшавського повстання був 21 рік. Його ім’я не фігурує у списках повстанців. Родина Томяків походила з Познані, де його батько, Адам Томяк, керував друкарнею «Atom». У 1939 році німці примусово виселили родину на територію Генеральної губернії. Після цього сім’я оселилася у Варшаві, за адресою: вулиця Мурановська, 4.
Саме з вікна цього будинку Едвард Томяк фотографував окремі епізоди Варшавського повстання, що відбувалися поблизу муру зруйнованого Варшавського гетто.
Після придушення повстання Томяк разом зі своїм братом, найімовірніше, залишив місто разом із цивільним населенням. Їх утримували в пересильному таборі в Прушкові, звідки згодом депортували до концентраційного табору Аушвіц (Освенцим).
Останній лист з Аушвіца Едвард написав своїй тітці в Познані восени 1944 року. Пізніше його перевели до Мелька — філії концентраційного табору Маутгаузен у Верхній Австрії.
Згідно зі свідченням його співв’язня, долученим до фотоальбому, Едвард Томяк помер 7 квітня 1945 року, найімовірніше, від загального виснаження. Згодом його офіційно визнали учасником Варшавського повстання
Альбом під назвою «Знищення міста» (Destruction of the City), укладений після смерті автора його батьком Адамом Томяком, містить 180 фотографій, зроблених під час Варшавського повстання.
Музей придбав альбом у людини, яка не мала жодного стосунку до родини Томяків. Згодом співробітники музею зв’язалися із сестрою фотографа, Яніною Грозенчик (Janina Hrosenchik), яка проживала у Сполучених Штатах.
Під час повстання вона служила санітаркою. Після війни стала акторкою та виступала під сценічним псевдонімом Яніна Маріс (Janina Maris).
На одній із фотографій свого брата вона зображена молодою жінкою у камуфляжній польовій куртці німецької армії з пов’язкою Червоного Хреста на рукаві. Вона стоїть поруч зі своїм батьком Адамом та плакатом Армії Крайової з написом «Do broni w szeregach AK» («До зброї! До лав Армії Крайової!»).
Фотографії Томяка, зроблені переважно у Старому місті Варшави, є унікальним документальним свідченням руйнування цього історичного району.
На знімках, серед іншого, зафіксовано різні етапи руйнування:
костелу Відвідин Пресвятої Діви Марії (Kościół Nawiedzenia Najświętszej Maryi Panny) у Новому місті;
собору Святого Івана Хрестителя на вулиці Свентоянській (Świętojańska);
кам’яниць на Ринковій площі Старого міста.
Колекція також містить моторошні зображення загиблих, понівечених тіл та розкиданих частин одягу, зроблені, найімовірніше, після вибуху німецької важкої самохідної підривної машини на вулиці Кілінського (Kilińskiego).
Значна частина фотографій представлена у вигляді копій, підфарбованих червоним кольором. Таким способом Адам Томяк прагнув підкреслити жах того, що відбувалося: палаючі будівлі, на дахах яких видніються маленькі силуети людей, що намагаються загасити пожежу.
Досі невідомо, яким чином негативи вдалося зберегти після повстання. Їхній стан свідчить про те, що ще до виготовлення фотокопій вони зазнали пошкоджень і, ймовірно, вкрилися пліснявою.
Цікавою особливістю альбому є також псевдопанорами — композиції, складені з кількох фотографічних відбитків, об’єднаних для відтворення одного панорамного виду.